19.06.1903 р. До М. I. Павлика

Шановний друже!

Сьогодні їду, тому спішуся. У Поп[овича] була, він каже, що бібл[іотеки] Федьк[овича] у нього нема, а в Нар[однім] домі щось було, та давно розкрадено, та й цікавого не було. Шкільні матеріали Федьк[овича] він надіється видобути за 3 місяці, тоді пришле Вам.

Я відповіла довгою і рішучою нотою Тр[ушеві] – порвала з ним назавжди і викликала на війну за «вплив» на Р[аду] і за Вашу репутацію. Може, дійде до громадського суду між нами, тим краще. Я не матиму спокою, поки не виведу на свіжу воду всіх інтриг. Збирайте, на всякий случай, всі можливі літературні документи для своєї оборони, я буду Вашим референтом на Укр[аїні], в разі потреби. Я маю причини думати, що матеріальна справа буде поставлена в залежність від votum довір’я Вам, а для votum довір’я можуть потребувати детального вияснення справи, відносин і інтриг людців.

Стаття Ваша з «Рус[лана]» послана Л. М. Се, може, трохи затягне справу, але зате вже вона стане твердо. Я напишу Вам на адресу Крушельн[ицької], як буде вся адреса по-німецьки (Franziskanergasse, Fräul. і т. д.), то, значить, Вам, так скажіть. Я думаю, що поки не витягну інтриганів за язик ad forum publicum, то брехні і т. д. не матимуть краю. Я визволю ім’я мого дядька з сього хаосу інтриг і всю справу поставлю на виразних пунктах умови – хто, що, кому і як обов’язується, з одного боку, робити, з другого платити, хто мусить мати доступ до діла, а хто ні, від чого справа залежить, а від чого ні. Се буде цілий елаборат. Проект буде від мого імені. Постараюсь послати його Вам, як буде готовий. Ви зробите свої уваги (згода, незгода), додатки, доповнення і т. д., відошлете знов мені, а я подам на увагу родині і товариству, і як буде ухвалено, так і буде раз назавжди. Тим часом будьте здорові.

Л.

P. S. Стоцький обіцяв послати Вам ще один лист дядька.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 74 – 75.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 101 – 102.

Подається за автографом (ф. 101, № 376).

Попович Омелян (1856 – 1930) – шкільний інспектор на Буковині, автор і видавець шкільних підручників і посібників, співробітник газети «Буковина», культурно-освітній діяч.

Бібл[іотеки] Федьк[овича] – Йдеться про особисту книгозбірню Юрія Адальбертовича Федьковича (1834 – 1888) – видатного українського письменника-демократа, громадського діяча, автора віршів, поем, оповідань, повістей та драм, в яких змальовано тяжке життя трудящих на Гуцульщииі.

Народний дім – культурно-освітня установа. З 1860-х років був у руках москвофілів. Мав бібліотеку.

Шкільні матеріали Федьк[овича] – Очевидно, йдеться про статті Ю. Федьковича на освітні теми.

відповіла довгою і рішучою нотою Тр[ушеві] – див. додатки до листа Лесі Українки до М.В.Кривинюка, писаного того ж дня.

Стаття Ваша з «Руслана» – Йдеться про згадувану вже статтю М. Павлика «Драгоманов, «високий рівень» українства та «нова ера» (Лист у редакцію «Руслана»)», надруковану в газеті «Руслан» 1903 p. (№ 45 – 50).

Крушельницька Соломія Амвросіївна (1873 – 1953) – видатна українська співачка, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951 p.).

Хто мусить мати доступ до діла – Тобто до збереження та видання творчої спадщини М. Драгоманова.

Елаборат – письмова робота, інколи вживається іронічно як про дослідження «вимучене», незначної вартості.

Стоцький – Степан Осипович Смаль-Стоцький (1859 – 1938), український мовознавець і культурно-освітній діяч.