Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

3.02.1899 р. До М. I. Павлика

Берлін Berlin, Johannesstrasse, 11,
bei Frl. Blohm (Privatklinik),
3/II 1898

Шановний друже!

Привіт Вам з Німеччини! Готуйтесь читати препогану базгранину, бо на кращу не спроможусь. Хутко тиждень як я в Берліні, а досі не написала Вам, бо настрій листам не сприяв. Тільки сьогодні даний мені вирок від Бергмана, і то не абсолютний. В неділю (5.II) мене захлороформують і спробують силоміць виправити мені хронічне звихнення в нозі, а як того не дасться зробити, то зараз же, в ту мить, будуть оперувати, виріжуть, що там уже слід. Так чи інакше, а хлороформу не мину, се ж і є найприкріший момент у цілій справі, як на мій смак. Отже, як бачите, я ще не різана, а проте лежу.

Причина сьому така: запізнилась я з виїздом через околичні справи на тиждень проти того, як визначила було раніше, а тим часом дорогою нога, що вже боліла трохи в Києві, почала боліти дужче, а в Берліні вже й ступити не можна було без сторонньої помочі. Отож Бергман поклав мене в ліжко, надіючись, що біль втихне, а він і не думає втихати ні вдень, ні вночі, вкупі з тим повищала температура значно – се ознака, що рецидив почався по всій формі. Отак я ні з доброго дива пролежу 5 днів не різана. Весело…

Однак біда бідою, а діло ділом. З Вашого остатнього листа я переказала киянам те, що до них належало про книжні рахунки, вони врешті годяться з Вами у всьому. Про пожертвування (in spe) бібліотеки я не говорила, бо ніяк не могла догадатись, про кого, власне, Ви пишете. Коли про Тарновського, що нібито мав купити дядькову бібліотеку і подарувати її у Львів, то се даремна надія, він нічогісінько не думає ні купувати, ні дарувати, так він сам сказав моїй мамі зовсім виразно. Коли річ про кого іншого, то Ви напишіть про се виразно, а я коли не сама, то через маму [мама в одній хаті зо мною мешкає] чи брата (вони тепер тут обоє) спишуся з ким треба, щоб діло було залагоджене.

Коли Ви натякаєте на кого з старих киян, то я можу тільки сказати, що, власне, я ні на кого з них надії в сьому напрямі не покладаю, бо вони взагалі не охочі дарувати. Напишіть, чи приходив до Вас хто від мого ймення за популярними виданнями, а коли дістав їх від Вас, то на яку суму? Якщо мені вже не прийдеться платити сього довгу, то я попрошу брата перейняти се на себе.

Слід би було зав’язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдавались до Вас, може, вони справді здатні до позитивної роботи, у всякім разі, не слід цуратись a priori, бо се, у всякім разі, люди доброї волі. Вони казали, що будуть присилати мені сюди гроші і матеріали для друкування в Галичині. Відповідно тому, що вони мені пришлють, я буду радитися з Вами, де і яким способом видавати. Тільки се буде тоді, коли я хоч трохи на ноги стану, отже, буде час тоді поговорити про се. На случай, що я і зовсім можу не встати, я вказала їм дорогу до Вас, отже, поручаю Вашій ласкавій помочі й увазі своїх недавніх приятелів. Хотять вони видавати популярні книжечки і різні Schriften на політично-економічні теми. Можливо, що се так заміром і зостанеться, – «добрими замірами вимощене пекло», – кажуть італьянці, – але не хочеться зарані песимісткою бути.

Ах, тепер ще справа… хтозна-як і починати. Біографія Ковалевського – я її не скінчила! Почасти винні тут інші, на кого я даремне надіялась, що постачать мені матеріалів; почасти, і то головно, винна я сама: стільки раз міняла план роботи, що, врешті, взялась до писання тоді, коли часу до виїзду зоставалось мало, а тут почалися збори, прощальні візити, та ще нагодився реферат, що треба було на термін написати, от так моя робота й спинилась. Але все-таки я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів і ті ескізи, які належать до сеї теми. Маю надію, що таки сама скінчу свою роботу, а коли ні, то оправданням мені почасти може те служити, що я і других не менше цікавих для мене робіт не покінчала, напр[иклад] одної популярної брошури, двох драм etc., не звела докупи своїх віршів. Ну, що ж, як заставлять у пеклі поміст мостити, то хоч буде чим!

Не заїхала я тепер у Львів через те, що треба вже було поспішати в Берлін і до того ж у такому стані здоров’я з мене нікому і нічому користі не було б, однаково сиділа б де-небудь в отелі або ще й злягла. Нехай уже навесні, – хто живий діжде, – вертаючи додому або, може, їдучи кудись далі на море, заїду до Львова на довший час.

Як скінчиться або, краще сказати, як виясниться моя хірургічна справа, то треба буде спровадити собі галицькі часописі, а то я вже трохи стратила провідну нитку серед лабіринту різних «консолідацій» і не знаю, що мені про них думати. Чого не розберу з газет, те попрошу Вас роз’яснити: тільки все оце згодом, бо тепер я занадто дурна для таких заплутаних справ. Згодом подумаю і про одно видання своїх віршів і багато про що, тепер же, здається, краще ні про що не думати, а так собі ждати слушного часу, бо за день-два все одно ні до чого не додумаюсь.

Одно прохання: не кажіть там нікому знайомим, що зо мною зле діється, бо, primo, ще не можна сказати, наскільки іменно зле, a secundo, y Вас там люблять зарані некрологи писати. Мені-то, – кажу щиро, – од таких некрологів ні зле, ні добре, але на близьких до мене людей вони роблять погане враження. Вам я писала про свій теперішній стан і перспективи не для жалісного стилю, а для порядку в ділових речах, ну, і таки ж недаремне я називаю Вас моїм шановним другом. Щиро стискаю Вашу руку, до побачення чи на прощання, се вже як трапиться!

Л. Косач


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 90 – 93.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 255 – 257.

Подається за автографом (ф. 101, № 350).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 465 – 467. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

про Тарновського – йдеться про Василя Васильовича Тарновського-молодшого (1837 – 1899), українського поміщика (сина відомого мецената В. В. Тарновського), який свого часу збирав рукописи Т. Г. Шевченка і в 1897 р. подарував їх музеєві Чернігівського губернського земства.

чи приходив до Вас хто від мого ймення за популярними виданнями – Свої поїздки за кордон Леся Українка використовувала для організації друкування революційних видань і транспортування їх у Росію. Очевидно, і цього разу поетеса надіслала якусь літературу М. Павликові.

Хотять вони видавати популярні книжечки – Йдеться про переклад «Маніфесту Комуністичної партії» та інших соціалістичних брошур, які Леся Українка пізніше переслала М. Ганкевичу для видання в Галичині.

не покінчала, напр[иклад], одної популярної брошури, двох драм – Маються на увазі брошура «Державний лад», що лишилася незакінченою, та твори «У пущі» й «Іфігенія в Тавріді». Щодо останнього слід знати, що Леся Українка, написавши драматичну сцену «Іфігенія в Тавріді», мала намір написати на цю тему драматичну поему. Про це вона писала матері у листі з 31.01 (2.02) 1898 р. Незакінчений фрагмент був опублікований в 1951 р., але ми поки що не здобули цього видання.

не звела докупи своїх віршівтобто збірку «Думи і мрії».

y Вас там люблять зарані некрологи писатиЛеся Українка нагадала М.І.Павлику епізод з останніх місяців життя М. П. Драгоманова. Див. її лист з 8.06.1895 р.