13.05.1899 р. До сестри Ісидори
| Берлін | Berlin, 13 – 1/V 1899 |
Милая Гусінько!
Спасибі за листок, я дуже з нього рада. А напротив чого срібна свинка – га? Ай, Гусю, Гусю!.. Я тепер буду писать не довго, бо треба збираться їхать гулять: я надіну свою нову, вчора куплену, чорну накидку і червону (!) шляпу з чорною лентою, сяду в «одкидную карету» і поїду «во всю прыть тихими шагами», на тих конях, що так чудово копитами клапають. Тут, знаєш, усі коні клапають, навіть тії, що возять пиво у таких величезних возах, як цілий вагон. Поїду дивиться, як маленькі німчинятка у зелених, червоних і ярко-розових шляпках з обручами бігають і лебедів кормлять.
От якби ти бачила, Гусю, як тут смішно дітей возять в тачках, по двоє в одній тачці! Сміхота! Смішно теж, як багато людей на велосипедах їздять, зовсім, як ті павуки, що скачуть по болоті. Панове в коротеньких штанчиках, а пані в коротеньких спідничках, дуже чудно.
Іще скажу тобі чудну штуку, як з мене гіпсову мірку здіймали: намазали ногу жиром, а потім наложили гіпс так товсто, як тісто на буженину, а як трохи підсохло, розрізали вздовж і зняли осторожно, щоб не розломилось. Потім доктор тую порожню форму з ноги забинтував так як живу, щоб не скривилась, і її понесли до майстра, щоб робив на неї апарат. Той апарат теж буде такий, як ціла нога. Тепер я буду настоящий божок на трьох ніжках – зобачиш.
Ти, Гусю, повинна мене літом глядіти так, як Ліля тут, – ти будеш мене водить гулять на Макітру й гойдати в гамаку, бо інакше я не хочу, я тепер дуже капризна.
Я хотіла тобі знов послати картинку, тільки ми вже всі порозсилали, а нову сьогодні не можна купить, бо неділя.
Кланяйся од мене Мусі і Олі. А тобі я сама кланяюсь, і міцно цілую, і за крильце твоє гусяче потрясаю.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 108 – 109.
Лист вперше надруковано у книзі: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 480 – 481, з оригіналу в архіві Ісидори Косач-Борисової. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Подається за автографом (ф. 2, № 70).
Муся – Мар’яна Лисенко.
Оля – Ольга Язева, донька власниці будинку в Києві по вул. Назар’ївській, № 21, в якому 1899 р. жили Косачі.