18.06.1899 р. До М. I. Павлика

Шановний друже!

Напишу оце короткий лист, а більше згодом, не хочу затримувати посилки. Я написала своїй ще молодшій сестрі в Київ, щоб вона знайшла в публ[ічній] бібл[іотеці] те, що Ви просите. Вона зрозуміла так, що треба тільки дядькових статей, і через те прислала виписку з «Киевлянина», «Письмо в ред[акцию]», а я оце посилаю її Вам. Сказати правду, і я якось не зрозуміла Вас: сестра пише, що в ч. 265 «Пет[ербургских] ведомостей]» за 1874 p. є тільки стаття самого О. Міллера, а не суперечка дядька проти нього. Чи Вам потрібен і текст сеї статті Міллера? Більш в «Пет[ербургских] вед[омостях]», як пише сестра, нічого нема на сю тему. Тим часом напишу їй, щоб виписувала замітки «Киевл[янина]», належні до сього питання, а про статтю Міллера напишіть точніше.

Може тільки статись, що сестри досі нема в Києві, бо родина наша має бути досі вже на селі. Не знаю теж, кого б із знайомих могли б тепер застати мої листи в Києві, – на літо звідти всі втікають. Тоді вже мусите пождати, поки я і сестра Ольга повернемось в Київ, там О[льга] піде в бібліотеку і випише Вам все, що треба, – «Пе[тербургские] вед[омости]», «Известия», «Русск[ие] вед[омости]» і «Киевл[янин]», і всі головні російські газети можна знайти в Києві, і в Петерб[ург] про се писати не варт, а до того ж я не знаю адреси Араб[ажина], а з моїх знайомих ніхто там літом не сидить.

Я досі ще не знаю, коли виїду звідси, властиве, я повинна б уже досі виїхати, але ортопедист мене підвів, робить апарата неможливо довго, а до того й погано, так що на поправки йде страх багато часу, і я, невідомо за чиї гріхи, сиджу досі в шпиталі, коли далеко краще було б сидіти на селі. Як тільки апарат буде зовсім добре – виїду. Все-таки Ви ще пишіть мені сюди, тільки не гаючись, то ще отримаю. Друкованих речей сюди більш не посилайте, а в Гадяч, як я просила, бо я й так вже голову сушу над тим, що мені робити з сею всею літературою: покинути жаль, брати з собою неможливо, – родичі пишуть, щоб нічогісінько не везти, бо – не довеземо. Не знаю, наскільки вони мають основи думати так, але певне б не писали про такі речі без причини. Мені ж тепер рискувати не випадає, тим більше що сим загородилась би сестрі дорога в медичний інститут.

Про питання, зачеплені в Вашому листі, напишу згодом, хутко. Тим часом прошу вірити, що про жадну «закостенілість» Вашу і т. і. я не думала, лишаю се д. Ярос[евичеві].

В серйозність замірів Міхн[овського], скажу правду, не вірю, але, звісно, Ваше поручения справлю. Будьте ласкаві, добудьте мені адресу Павла Граба. Стискаю Вам руку.

Л. Косач

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 128 – 129.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 274.

Подається за автографом (ф. 101, № 354). Датується за поштовим штемпелем.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 492 – 493. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Я написала своїй ще молодшій сестрі в Київ – До розшуків праць М. П. Драгоманова в різних періодичних виданнях поетеса залучила не тільки Ольгу, а й Оксану.

прислала виписку з «Киевлянина», «Письмо в ред[акцию]» – До III археологічного з’їзду в Києві 1874 р. М. Драгоманов разом з В. Антоновичем видав 1-й том «Исторических песен малорусского народа», де порівнюються, зокрема, українські думи і російські билини. Ця праця була причиною наукової дискусії між М. Драгомановим, П. Житецьким і Орестом Федоровичем Міллером (1833 – 1889), російським ученим-літературознавцем та фольклористом. Київська редакційно-монархічна щоденна газета «Киевлянин» (1864 – 1919) фальсифікувала зміст дискусії, особливо виступів М. Драгоманова, перекрутила також його тост, виголошений на банкеті в честь гостей з’їзду, представивши М. Драгоманова ворогом існуючого ладу і «завзятим сепаратистом». Це викликало обурення М. Драгоманова, який надіслав до редакції газети листа. Його надрукували в супроводі уїдливих приміток і наклепницьких натяків. Навіть опонент М. Драгоманова – О. Міллер – взяв його під захист від нападок «Киевлянина».

«[Санкт]-Петербургские ведомости» – газета, виходила в Петербурзі в 1728 – 1917 рр.

«Известия» – «Известия Отделения русского языка и словесности», періодичний орган Російської академії наук, видавався в Петербурзі з 1896 по 1927 p.

«Русские ведомости» – газета ліберально-демократичного напряму, виходила в Москві з 1863 по 1918 p.

Арабажин Костянтин Іванович (1866 – 1929) – український і російський літературознавець, письменник. Був у дружніх взаєминах з М. Драгомановим, М. Павликом, І. Франком.

Мені ж тепер рискувати не випадає – Оскільки в той час посилились репресії проти революціонерів, поетеса намагалася бути дуже обережною, щоб уникнути провалу. Проте вона боялася не так за себе, як за сестру Ольгу, яка збиралась вступити до Вищих жіночих медичних курсів у Петербурзі.

В серйозність замірів Міхн[овського] – Йдеться про Міхновського Миколу Івановича (1873 – 1924) – київського юриста, громадського діяча.

добудьте мені адресу Павла Граба – тобто адресу Павла Арсеновича Грабовського (1864 – 1902), який у цей час був на засланні в Сибіру. Леся Українка стежила за його творчістю, бачила в його особі свого однодумця.