26.06.1899 р. До батьків

Любі мої папа і мама!

Пишу так тільки, щоб звістка була, а властиво нічого нового і певного написати не можу.

Сьогодні були поправки в апараті, завтра знов будуть – може, остатні, а може, ще й ні: кожний раз думається, що остатні, а там через день знов де-небудь починає гнітить і знов робота. Обридло се до остатньої крайності, просто аж говорить про се противно! Проте сьогодні, здається, прогрес більший: давить тільки в одному місці, а нога вже при ходьбі не болить, може, я, врешті, просто привикла до апарата, як надіявся Бергман. Зовсім вигідно в сій машині, я певна, ніколи не буде, але все ж треба досягти minimum невигоди. Коли завтра се буде, нарешті, осягнуто, то на сім тижні виїдемо, може, в четвер, але з певністю, як бачите, нічого не можна сказать.

Бергман заходить часто і все повторяє з своїм жизнерадостным видом: «Побольше ходить». Отож я і ходжу по Thiergarten та по галереї. Вчора вдень одважилась навіть на «Versunkene Glocke» піти, сама втомилась, а нога нічого, правда, місце було дуже добре, по-нашому ложа в бенуарі (за 3 марки!). Грають німці хороше, але в головній ролі актор занадто спішивсь і через те часто «злизував» і фрази, і вираз. Впрочім, про сі враження розкажу краще. Бачила я на виставці знаменитого Бекліна, нехай мене повісять його поклонники, але я, далебі, не розумію, на чім держиться його слава. Що тут нового? Дерев’яні центаври, бридкі сатири, голі жінки… Колись поговорю з Б. на сю тему.

Ліля просить написать, чи ще в Києві Орися, бо, може, вона сама вже за границею, тоді нащо Ліля має їй купувать хустки – тоді вона сама собі вибере до вподоби. Теж питає Ліля ще раз, чи взяті її літні вещі з Колодяжного? Коли ні, то вона мусить собі купить ще тут блузки.

На сьому кінчаю в надії хутко побачитись. А ви все-таки напишіть нам, головно, мамочко, про твоє здоров’я, чи ти вже зовсім поправилась. Цілую вас міцно, міцно.

Ваша Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 130 – 131.

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 199. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 275.

Подається за автографом (ф. 2, № 100).

Бачила я на виставці знаменитого Бекліна – Йдеться про швейцарського художника-символіста Арнольда Бекліна (1827 – 1901).

Колись поговорю з Б. на сю тему – коментатори видання 1978 р. розкривають оце Б. як Б[ергманом], але це, на мою думку, неможливо: 1, не видно, щоб Леся Українка мала з Бергманом розмови на якісь теми, окрім медичних; 2, вираз «колись поговорю» вказує на якесь невизначене, але не близьке майбутне, в той час коли Леся Українка збиралась уже виїжджати з Берліна і відкладати розмову з Бергманом не було куди. На мою думку, йдеться про когось зі спільних знайомих в Україні, хто цікавився сучасним живописом.