19.04.1899 р. До Драгоманових

Любі мої дядино, Радо і Лідочко!

Ви вже простіть, що я так заразом всім пишу, але я боюсь, що як почну збиратись писати всім окремо, то знов довгий час мине. Я тепер пишу тільки недовгі листи, і се може сердить, але нічого не поробиш, бо інакше приходиться три дні писати (от і тепер один початий лист лежить третій день!). Властиве у мене тепер великий прогрес: я вже встала з ліжка і можу трошки ходити по хаті без особенної болі, тільки ходжу я з гіпсом на нозі (т[о] є[сть] він доходить у мене вище талії і робить мені пресмішну фігуру), се мене дуже утомляє, так що увечері я дуже рано мушу лягать спать і вже не можу рукою порушити від втоми.

Пишу все лежачи, бо сидіти довго не можу, заважає гіпс, та й голова ще не звикла по-людськи держатись, я всього три дні як встала. Мені багато краще в остатні дні з тої пори, як знято Streckverband («вытяжение» – дуже прикра ортопедична перев’язка): нога по ночах не болить і спати можна. Морфій, бром, сульфонал et toute la boutique de diable зоставлені в спокої. Бергман знаходить мій стан добрим і нормальним, тільки, звісно, поправка моя має йти все nach und nach, т[о] є[сть] слимаковим ходом. Мені ще згодом мають робити апарат, в якому я, певне, ще довго ходитиму, поки дійду до справжньої самостійності. Думаю, що, може, ще з місяць пробуду тут, поки одважуся їхати додому, а може, й більше.

Спасибі тобі, Лідочко, за «Légendes», я давно їх отримала і прочитала, але була такою свинею («выражаясь литературным слогом»), що навіть досі не подякувала тобі за їх і за Ванину брошуру. Одно оправдання, що мені тепер «закон не писан»…

Впрочім, «литературный выражения» сами по собі, а то таки й трудно було писать: поза була дуже невигідна, а настрій іще гірший, – не хотілось показувать малодушіє, отже, оставалось тільки мовчать. Тепер я вже бачу, що моя видумка їхати сюди і робить операцію не була дурною, я нарешті в сьому певна, а поки я не ступила додолу, я все ще сумнівалась, чи не вбита часом моя остатня карта, бо справді се була остатня!

Лілія моя приїхала зовсім не слаба, так тільки трохи заморена – багато занімалась дома – та й то вже тепер оджилася. Папа завжди способний трошки перебільшувати наші напасті. Врешті Ліля про себе і свої враження напише сама, а я вже скінчу, бо треба ще декому написать, поки є енергія.

Цілую міцно вас всіх, мої дорогі. Як би я хотіла заїхати звідси до вас, та, видно, вже не прийдеться – не стане сил й фінансів. Ще раз цілую вас.

Ваша Леся

P. S. Мінцес більш не приходив, видно, поїхав у Норвегію, чи куди там він ще збирався. Шкода, що він так спішився, не вспів навіть толком нічого розказать.

Що се так обідили Болгарію, не запросили на мирну конференцію? Я за неї ображена.

У нас в Росії таке робиться, що аж читать неприємно. Як начитаюсь про Фінляндію та про студентські справи, то аж додому нема охоти їхать, аж стидно німцям в очі дивитись, як згадаю, що то ж я «русская подданная» – навряд чи і Мікина лояльність устояла б, якби він був тепер «гражданином нашего обширного отечества»… Миша з Дерпта пише jammervolle Briefe з поводу тамошніх справ, і всі росіяни знакомі якісь пригнічені. Цікавий контраст – з жизнерадостными німцями, з їх енергічним життям, ще більш розбудженим, відколи соц[іал]-демократи виступили вільно на арену. Ах, краще мовчати про се…

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 101 – 102.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 210 – 211.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 476 – 477. В цьому виданні опущено розлогий пост скриптум, поданий у виданні 1978 р.

«Légendes» – видана 1896 р. в Парижі брошура Лідії Драгоманової-Шишманової «Légendes religieuses Bulgares», що містила переклади болгарських релігійних легенд.

Мінцес Борис – професор Софійського університету, знайомий Драгоманових.

Що се так обідили Болгарію – 1899 p. y Гаазі відбулась конференція миру, що встановила закони і звичаї війни, права та обов’язки нейтральних країн тощо. Болгарія не була запрошена на цю конференцію.

У нас в Росії таке робиться – Йдеться про придушення студентського руху в лютому 1899 р.