12.05.1895 р. До М. I. Павлика

Шановний друже!

Я оце до Вас з питаннями вдаюся. Не розібрала я Вашої фрази в листі до дядька про час початку виборчої справи, чи почнеться в початку іюня, чи в кінці його? Чи і Вас я не застану у Львові, як приїду пізніше? А потім така думка, чи не поїхати б і мені трошки по Галичині та Буковині, щоб побачити і край, і передвиборчу справу? Чи се не випадає? Як уважаєте? У всякім разі, я хтіла б відбігти в Чернівці по дорозі звідси до Львова і, може, на Угорщину, хочеться й мені бачити сей нещасливий край. Чи не маєте Ви там яких знайомих на Буковині, щоб помогли мені хоч по місті роздивитись і дали б пораду про всякі шляхи та дороги? Дуже мені буде прикро, як я проїду через Галичину так, як і торік, сливе нікого не бачивши, се навіть погано буде.

Тому, прошу Вас дуже, напишіть мені, не гаючись, докладнішу відповідь. Я знаю, що під час агітації і Вам будуть циганські діти не милі, не тільки я, отже, слід би приїхати раніше, але дядько, видимо, не хтів би, щоб я раніше рушала, і доказує мені, що воно ще й цікавіше буде в’їхати в агітацію. Дядько ж сам раніше перших чисел іюля ст. ст. не може вибратись в Париж. Мені теж знайшлась би робота до скінчення за сі два місяці, але ж ради кількох тижнів лишніх не варто розбивати моїх замірів. Врешті, прошу у Вас поради.

Робота у мене остатніми часами йшла не шпарко, бо такі були справи, що було «не до солі». Поему скінчила, але виходить так, що їй ще полежати треба, врешті, я ще Вам її покажу. Брошуру, може, й кінчу тута, а якщо ні, то вже будемо з Росії пересилатись. Хутко надішлю Вам ще один «образок». Читала я Вашу статтю проти Турб[ацького], перша половина дуже добра, а друга нам, мені і дядькові, не сподобалась, вона виходить занадто особиста, а сій статті не годилось придавати характер самооборони, бо при напружених відносинах у Вас з «молодими» й «старими» се могло ще більше пошкодити, дядько, власне, такої думки про се.

Боже, що за нова комедія у Ок[уневського]? Ота угода з «москвофілами»! От уже країна несподіванок, ваша Галичина! Мені страх прикра була звістка про се. Ну, та, може, хутко буду говорити з Вами про се, то нема що писати. То будьте ж ласкаві, напишіть скоріш, аби я знала, як мені збиратись.

Бувайте здорові! Сподіваюсь, що Ви не спересердя не пишете до мене?

Л. К.

P. S. Дядькове здоров’я поліпшало трохи, він почав лекції знову.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 300 – 301.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 172 – 173.

Подається за автографом (ф. 101, № 332).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 316 – 317. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Поему скінчила – про роботу над поемою Леся Українка повідомляла М.І.Павлика в листі з 8.04.1895 р. Думаю, йдеться про першу частину циклу «Невільничі пісні».

Брошуру, може, й кінчу тута – про Джона Мільтона.

Читала я Вашу статтю – йдеться про статтю М. Павлика «Соціал-демократична «нова ера» («Народ», 1895, № 3-4).

Турбацький Лев (1876 – 1900) – український публіцист і критик, співробітник радикальних видань 1890-х років.