Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

3.06.1895 р. До М. I. Павлика

Софія 22/V 1895

Шановний друже!

Нехай сей лист добирається до Вас, як сам хоче, а я не чекатиму четвертої адреси. Досі не писала і через адреси, і через брак часу, і через те, що в моїх справах не було певності. Тепер status quo вернувся: я їду в іюлі вкупі з усіма до Відня, раджу і Вам приїхати, щоб побачитись з дядьком та й з дядиною і Радою. Батько написав мені, що я зле його зрозуміла і що нема потреби нагло кидати дядька і гнатись в Росію, а що ліпше поїхати до Відня і навіть там порадитися з лікарями про мою анемію і різні лиха, та, може, вони мене пошлють куди на ліки так на місяць, на півтора. Сам він гадає, що мені не вадило б поїхати з Лідою в Швейцарію, я й сама те знаю, та, відай, «марного гроша» не стане…

Чи так, чи інакше, а в Відні я буду в початку іюля ст. ст. Тепер же одважусь зробити Вам одну велику прикрість – послати на Ваше ймення свої зимові речі, бо волочитись мені з ними, може, по цілій Європі (або хоч і тільки до Відня) не випадає. Попрошу Вас приховати їх у себе до мого приїзду, a cela va sans dire, що я Вам зверну те, що, може, прийдеться заплатити при одержанні. Напишіть, чи се Вам не дуже прикро, то я, отримавши Ваш лист, одішлю речі в той же день.

Спасибі за адресу Крушельницької, я напишу до неї, спитаю, чи застану її в Відні в початку іюля, а разом з тим це буде приключка до початку листування.

Ви мені наказуєте непремінно заїхати до Львова, бо інакше не простили би мені. А я не знаю, чи прощати Вам сю фразу. За кого Ви мене приймаєте, пане добродію? Видно, що Ви звикли мати діло з усякими «наймолодшими». Дозвольте намилити Вам голову за се. Я, богу дякувати, ще не забула, що значать слова: інтерес громадський, слово честі, дружба etc. От Вам як! Так уже прощаю Вам на сей раз, спогадавши, що Ви ж мене так гречно в свою хату закликаєте. Як буду у Львові, скористаю з Ваших запросин, хоч і страшно, що се може «скомпрометувати Вас перед публічною опінією», я трошки знаю, які у Вас люди спритні на вигадки. Але мені се дарма, je m’en fiche (вибачайте!), а Ви собі потім як хочете.

До Яросевички теж хтіла б заїхати, але то вже не можу обіцяти, – постараюсь. Де се Боричів, скажіть? Може, се й сором задавати таке питання, але згляньтесь на моє неуцтво. Про Колессу я написала матері і передам її відповідь, як тільки отримаю. Сама не можу рішати, бо, не бувши цілий рік дома, не знаю обставин. Якби була сама дома, то запросила б до себе, а так нехай мати запрошує. Вірші його вишлю завтра (сьогодні свято). З віршів мені подобаються «простіші», як «Наймит», «Хлібороб», «Світ за очі», а другі якісь прозаїчні і розтягнені, хоч взагалі у п. К[олесси] принаймні форма ліпша, ніж у других галицьких поетів (вони, нівроку їм, «размером пренебрегают и рифму презирают»); чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. Ей, багато ще нам треба!

Читала я оце новели Лукіяновича – «ganz schauderhafte Geschichten ans dem ruthenischen Leben». Невже, боже мій, галицька шляхта така дика? Як же люди живуть в Галичині? Треба признати, що Лукіянович і стиль собі виробив якраз для таких тем, читаєш так, немов будяки їси, абсолютно не вміє писати. Читала і «Нашу долю» (кн. 2) – так собі, передня стаття цікава по фактах деяких; Ганни Барвінок оповідання – просто чортівщина. «Слівце» п. Кобринської nec plus ultra безтактності, ну, та се в Галичині в моді, може, се у мене дурний смак.

Однак годі, бувайте здорові, мій друже!

Л. К.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 303 – 305.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 175 – 176.

Подається за автографом (ф. 101, № 334).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 319 – 320. Два істотних різночитання з виданням 1978 р. вказані нижче.

Четвертої адреси – Запрошуючи Лесю Українку до себе в гостину, М. Павлик у кількох листах до неї подавав не однакові адреси в зв’язку з переходом на іншу квартиру.

Яросевичка – знайома Лесі Українки. Дружина лікаря Романа Яросевича, родом з Одеси. Докладніших відомостей немає.

Де се БоричівМ.Павлик поправив: Борщів (Тернопільської області). Ця поправка вказана у виданні О.Косач-Кривинюк, с. 320.

Про Колессу я написала – У листі 24 травня (н. от.) 1895 р. М. Павлик просив Лесю Українку прийняти у своїй родині в Києві О. Колессу, який мав намір відвідати Наддніпрянську Україну, щоб «пізнати Росію, між іншим, і село українське». Мати відповіла Лесі Українці згодою.

Вірші його вишлю завтрау виданні О.Косач-Кривинюк стоїть «Вірші йому вишлю завтра».

Лукіянович Денис Якович (1873 – 1965) – український письменник і літературознавець. Леся Українка говорить про його збірку «Новели» (Львів, 1895).

Передня стаття цікава по фактах – У другій книжці альманаху «Наша доля» вміщено передмову Н. Кобринської «Стремління жіночого руху».

Ганна Барвінок (Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш; 1828 – 1911) – українська письменниця, авторка оповідань, присвячених родинно-побутовим взаєминам, особистій трагедії жінки-селянки. У другій книжці альманаху «Наша доля» надруковано її оповідання «Забісована дівчина Настуся (Оповідання, вийняте з народних уст)».

«Слівце» п. Кобринської – Мається на увазі «Слівце про перший випуск «Жіночої долі» Н. Кобринської, надруковане у другій книжці альманаху «Наша доля».