25.06.1895 р. До батька
| Софія |
Любий папа!
Не знаю, чи получив ти нашу телеграму о смерті дядька. Він умер несподівано од розриву аорти 8 іюня надвечір. На другий день були похорони. Тепер ні в кого ще нема ніяких планів, як бути далі Людмилі Михайлівні з дітьми. Найлучче, якби ти міг приїхати, а коли сього ніяк не можна, то хоч пиши частіше. В ділах по іменію Людмили Михайлівни і таке інше тільки ти можеш дати раду. Як ти думаєш про поворіт Людмили Михайлівни в Росію?
Пишіть частіше, тепер для нас се дорого дуже.
Твоя Леся
Передай як-небудь мамі і напиши, як вона се прийме. Ми всі немов без голови. Прости, я більш не можу писать, нехай потім. За моє здоров’я не бійтесь, з нас ніхто не заболів.
Бабушку приготовте до сеї звістки. Сповістіть Ваню і Сашу. Нам тяжко писать ці сповіщення, поможіть нам.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 306 – 307.
Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, № 4-5, с. 200.
Подається за автографом (ф. 2, № 114). Датується за поштовим штемпелем.
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 324. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема. Наведено адресу на листі: Его Высокоблагородию Г-ну Председателю Съезда Мировых Посредников, г. Ковель, Волынск[ой] губ. Россия.