На могилі

Григорій Мачтет

Переклад Лесі Українки

Подорожні малюнки

[Автор сих малюнків Г.Мачтет – один з видатніших сучасних писателів російських – єсть родом з України і доволі часто бере теми задля своїх творів з життя українського. Деякі твори його були вже переложені на нашу мову і надруковані в «Зорі», як от напр. легенда «Біла панна». Останній утвір його «На могилі»малюнки з подорожі його на могилу Т. Шевченка, надрукований у дуже симпатичному збірнику, що видано торік у Петербурзі під ред. проф. київського університету І.В.Лучицького під заг. «Сборник в пользу недостаточных студентов университета Св. Владимира». Малюнки сі, живо малюючи перед нами тих людей, з якими здибався автор в своїй подорожі, разом з тим подають нам цікаві розмови автора з людьми різних станів про нашого «Кобзаря» і його могилу, зустрічі і враження автора на могилі, котрі переказує автор з властивим йому поетичним талантом. Його ж правдиве поважання до пам’яті народного генія, його щирі симпатії до нашої нації надають тим більшу вагу сим малюнкам, котрі, ми певні, всі земляки прочитають залюбки і з великою подякою авторові. То ж то в сьому поминальному числі «Зорі», коли кожна душа українська згадує свого «Кобзаря» і бажає прочитати про його щире слово, подаємо нашим землякам талановиті малюнки Г.Мачтета в перекладі пані Л.К. на нашу рідну мову. М.К.]

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. Луцьк: 2021 р., т. 8, с. 887 913 (текст); с. 1114 1116 (примітки). Текст підготувала Людмила Бондарук. При підготовці нашого е-перевидання мову статті наближено до сучасної української мови, також виправлено масу друкарських помилок.].

На могилі Вперше опубліковано у журналі «Зоря». 1896. № 5, С. 82 86; № 6, с. 109 112 із зазначенням «Переклала Л.К.» Автограф невідомий.

Подано за першопублікацією. Текст підготувала Олена Маланій, примітки Ольги Полюхович.

Мачтет написав оповідання (нарис) «На могиле» («На могилі») 1895 року й воно було опубліковане у Санкт-Петербурзі («Сборник в пользу недостаточных студентов университета святого Владимира»).

Україномовний переклад оповідання Мачтета у журналі «Зоря», підписаний криптонімом «Л.К.», проілюстровано його малюнками Канева та Чернечої гори. Твір присвячується Павлу Житецькому, із яким він відвідував могилу Тараса Шевченка, і який також був його викладачем у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії. Мачтет неодноразово приїжджав на могилу Тараса Шевченка, а також брав участь в її опоряджені та облаштуванні «Тарасової світлиці». Ще один твір автора, присвячений постаті Шевченка, «Годовщина смерти Т. Г.Шевченко» був опублікований у житомирській газеті «Волынь» (1898. № 45).

На користь того, що це оповідання переклала саме Леся Українка, окрім криптоніма «Л.К.» свідчить і те, що вона вже публікувала свої переклади у журналі «Зоря» (де й був опублікований переклад оповідання Мачтета 1896 року). У контексті потреби перекладів з Гаршина, Короленка і Мачтета в листуванні письменниці кілька разів згадується про львівське видання «Зоря» та потребу налагодження контактів із австро-угорською частиною України (Косач-Кривинюк О. Хронологія… С. 9192). Оповідання Мачтета на тему подорожі до могили Тараса Шевченка на Чернечу гору добре вписувалося в цю місію.

Час роботи над перекладом лежить у часових рамках між появою друком оригіналу (1895) та появою самого перекладу (1896). В умовах відсутності автографа та інших документальних свідчень висловлена у цьому виданні гіпотеза щодо авторства перекладу Лесі Українки потребує подальшої розробки та обгрунтування.