2. Оточення Лесі Українки було гностичним
Микола Жарких
Управління
|
||
Профанація такою знакової постаті, як Леся Українка, триватиме у нас доти, доки не повернемо її в приналежний їй контекст шляхетсько-лицарської культури (с. 8)
Такого контексту і такої культури не було. Леся Українка – різночинець у стані соціал-демократів.
Перші покоління українських народників були «духовними лицарями» дантівського типу. Керуючись у своїх діях тим самим шляхетсько-лицарським кодексом служіння і посвяти і розбудовуючи свій рух за тією самою лицарсько-орденською моделлю («таємного товариства»). Стара Громада – аристократична езотерична організація релігійного типу (с. 325). [Подібне твердження повторено на с. 383 – тобто не випадково]
У національному русі 19 ст. ми маємо чітко виражену «локальну спільноту», яку можна цілком неметафорично і без усяких натяжок скваліфікувати як реформований, згідно з викликами модерної доби, релігійно-лицарський орден – як за генезою, так і за символом віри (с. 392 – 393).
Ми пам’ятаємо, ще поручик Лукаш вважав чеський народ чимось на кшталт таємної організації, від якої краще триматись осторонь. Якщо українці – справді таємний гурток, такий собі «Союз меча і орала», то логічно було б визнати великого комбінатора Остапа Бендера архетипальним українцем. Для успіху українцям не вистачає енергії, кмітливості і… знання Кримінального кодексу.