Ідеальна українка згідно уявлень О.Забужко
Микола Жарких
Управління
|
||
Погляди О.Забужко на особу Лесі Українки плинуть у книзі хаотично і незрозуміло. Заперечувати всі її вигадки – справа невдячна, бо повторювати на кожну безпідставну фантазію, що вона є xvantasia bezpidstaviensis – то кому завгодно обридне.
Але якщо підсумувати всі зауваження, які висловлює О.Забужко з приводу особистості Лесі Українки (і неправильних, на думку О.Забужко, оцінок її в до-забужківському періоді української літературної критики), то виходить наступна картина:
1) здорова спортивна фігура – гладка й загоріла;
2) сексуально приваблива:
у неї завжди троє cicisbei,
3) мати кількох дітей (чому б і не шести, як Олена Пчілка?)
4) багата як холера – її кабінет на другому поверсі скромної (бо тільки чотириповерхової!) хатинки у Кончі-Заспі виглядає люксово;
5) геніально обдарована (навіть про-офесори і ак-кадеміки в захопленні); керуючись феміністичною методологією, вона втілила ідею жіночої логіки у новітній операційній системі FemOS;
6) феміністка, авторка трактату «Як я ненавиджу чоловіків», який починається словами: «Спочатку я ненавиділа тільки тих, що не хотіли мене кохати, але потім навчилась ненавидіти їх усіх – і мертвих, і живих, і ненароджених».
7) поетеса, склала сама собі епітафію:
Як помру, то поховайте
Біля Орбакайте…
8) до семидесяти років незмінно прекрасна, як Анжеліка в романах Голонів;
9) розтанула, як Снігуронька у казці Островського (блаженна смерть);
10) на її могилі вдячні співвітчизники вивершили бронзову статую зі срібним обличчям і золотою косою як персоніфікацію первинності жіночого проводу (скинувши при цьому з п’єдесталу застарілого боввана Перуна, у якого срібною була тільки борода, а золотими – тільки вуса). Написавши на п’єдесталі вищезгадану епітафію, товариші побачили, що виходить якось недокінчено і не зовсім ясно. Тоді вони під епітафією зробили ще підпис «Леся Українка» – вже ж не інакше!
На таку Лесю всі б молилися, бо в неї як у богині Астарти – кожен знайде саме те, що йому найбільше потрібно.
На таку Лесю і я, запеклий атеїст, молився б – хоча б заради того, щоб в операційну систему FemOS була включена підтримка передової технології SoIP (Sex over Internet Protocol).
От якої Лесі Українки нам треба! А то що нам торочать про революціонерку, демократку, матеріалістку та атеїстку, про тяжко хвору, ніким не люблену дівчину, перейняту особливою відповідальністю за долю свого народу. А якщо сама Леся Українка на цей монумент скаже: «Я не Астарот», так ми її нагаями – нам, феміністичним критикам, видніше, які речі нині йдуть у Джобсона.