Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

27.11.1901 р. До О. Ю. Кобилянської

Київ 27 (14).XI 1901

Хтось комусь пише пару слів, щоб сказати, що вже він завтра рушає за кордон і позавтрьому буде у Львові, там затримається днів два, і тільки в крайнім разі три, та й рушить далі. Не може сказати, як був би радий бачити когось у Львові, але сам до Чернівець тепер приїхати не може, бо мало часу. У Львові хтось все одно мусив би тепер бути, а в Чернівцях пробути тільки днів два, то се ж тільки і себе і когось подражнити, та й так ще: коли в Черн[івцях] 2 дні, у Львові два, а день на переїзд, то се вже 5 днів, тоді комусь прийшлось би гнатись від Львова до С[ан]-Ремо безперестанку, бо хтось мусить за тиждень від сьогодні вже там бути конечне (з причин, не від мене залежних), а їхати безперестанку півтретя доби хтось не може, буде дуже бідний і розкисне на самому початку, а він все-таки мусить глядітися, коли вже зважив аж так далеко їхати по здоров’я.

Вчора отримала листа від п. Сімов[ича], запрошує мене до Чернівець, але… скажіть йому те, що я Вам написала. Я сама напишу йому зо Львова або десь з дороги, а тепер тільки скажу, що поручаю свої вірші («Відгуки») опіці божій та Сімовичевій, сама мушу вступитись, тільки все ж прошу не випускати їх з друкарні, й хоч би вже й зовсім готове було все видання, поки я не перегляну готового примірника, або в разі потреби можна було додати спис «друкарських помилок», се, я знаю, нікому, крім автора, користі не дає, але нехай мені буде хоч тая потіха. От і все, а щодо деталів видання, то я щось уже за давністю й сама забула, о чім власне хтіла писати, пам’ятаю тільки, що треба поставити «посвята товаришці Людмилі Старицькій-Черняхівській» в заголовку «Легенд» і «Трагедії», але се вже, здається, відомо. Нехай не журиться малим розміром книжечки, в тім є навіть дещо доброго.

Нехай хтось за когось не боїться, що хтось «аж» до С[ан]-Ремо їде, в тім ще нема нічого страшного, от просто чиясь родина занадто про когось дбає, та й хоче, аби хтось був vorsichtig, та й годі. Нехай хтось не гнівається на когось за минулу недбалість в листах, більш так не буде, то тільки в Києві так буває, а в Італії такого звичаю нема. Хтось писатиме часто, і хтось нехай пише. І нехай хтось не буде бідний. Нехай хтось комусь напише, чи він не дуже бідний.

Чиясь адреса в Італії буде тим часом така: M-me Natalie Sadovski, Corso Cavallotti, villa Natalia, San. Remo, Italie (pour m-lle L. Kossatch).

A тепер хтось мусить кінчати, бо має ще багато передвиїзних справ і листів. Наші всі когось вітають, а хтось (білий) вітає чиюсь родину. Па! Нехай хтось пише і буде добренький, не гнівається. Па, па, па!

Леся

P. S. Що там робить татарська дитинка, чому не обзивається до біленької мами? Га?


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 294 – 295.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 126 – 127.

Подається за автографом (ф. 14, № 894).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 574 – 575. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.