14.10.1901 р. До матері
Київ | 1.Х 1901 |
Люба мамочко!
Вибачай, що я так затримала Дорин лист і сама не написала, се так вийшло через клопіт. Слабувала цілий сей тиждень Маруся, не вставала з ліжка, я вже думала, чи не тиф, але се щось гастричне було, тільки досить гостре. Отже, треба було в хаті самій прибирати і порати, до того і Дора в суботу була слаба («щось із’їла»), а Микось у п’ятницю, а вчора я вже сама втомлена була, та ще й справи на місті мала, то отак і довелося з листом аж до сьогодні.
Я думаю, що ти вже скоро приїдеш, то нема що й писать, та, може, запізнишся, то все-таки варто ще писати. До того ж Старицькі просили передать, що діло відложене з 6-го десь на 19-те; я не хотіла й писати про се, бо ти ще надумаєшся лишитись і далі будувати та малювати, а я б уже хотіла, щоб ти приїхала. Невже справді над тими малярами конечне треба самій сидіти? Отже, була ти в Полтаві, а воно ж там все якось робилось без тебе. Тут уже до тебе і з Общества раз у раз допитуються, і повестки присилають «г-же члену правления», а г-жи члена як нема, так нема…
Оце в середу (3-го) має читатись в Обществі мій реферат «Общественная драма», викроєний із статті, тобі відомої, буде читати з рукописі Маня Ст[арицька], бо я сама не хочу, боюся втоми, – тут, кажуть, в новій залі ще трудніше читать з таким голосом, як у мене, а мій голос не сильніше, може, ще й слабше став, ніж торік, та й так щось не хочеться вилазити на естраду, хіба, може, опоненти витягнуть, а то й не вийду.
Шкода, що ти не бачила мене одразу, як я з гір приїхала, а то я тепер вже почала «спускати жир» з себе тут у Києві, – поки приїдеш, то, може, й зовсім спущу. Я сама не знаю, чого воно так, бо, здається, їм я так само (мусила встановити постійно звичай снідання і вечері, бо звикла так в горах) і все інше таке саме, і спати лягаю рано (хіба часом на годину пізніше, ніж там), а все-таки вже не такою здоровою почуваюся. Не можу сказати, що роботою томилась, оце тільки реферата викроїла, а то навіть листів сливе не писала. От так собі! Правда, що зараз по приїзді захопила було страшенний нежить, а він перейшов в кашель, то нежить давно минув, а кашель і досі триває, хоч і не сильний, а все ж є трохи. Та, може, і він хутко мине, бо вже меншає. Властиве, я здорова, а тільки на вид вже не така, як була зараз по приїзді.
От, мало не забула те, про що хотіла просить тебе. Коли можна, будь ласкава, привези мені три плахти, з них дві подібні між собою малюнком, а одна може бути яка-небудь. Я хотіла б у себе в хаті оббити ними крісло і меншу кушетку, бо вони пообдиралися і вилиняли, можна і кретоном покрити, та він хутко псується, а крім того, краще, аби все було під лад великій кушетці, якось подобніше.
Ну, кінець, а то вже розписалась. Приїзди, то розкажу тобі «про всі дива божі» і шитика покажу буковинського. Цілую тебе дуже міцно.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 284 – 285.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 46 – 47.
Подається за автографом (ф. 2, № 201).
діло відложене з 6-го десь на 19–те – Про яке «діло» мовиться – невідомо.
Невже справді над тими малярами конечне треба самій сидіти? – У цей час Косачі ремонтували дім у Зеленому Гаю і Олена Пчілка особисто наглядала за роботою майстрів.
з Общества раз у раз допитуються – тобто з «Общества драматических писателей».
і з статті, тобі відомої – «Новейшая общественная драма».