14.11.1902 р. До О. Ю. Кобилянської

Чи хтось на когось не гнівається, що хтось (натурально, білий) все такий подлий остатніми часами? і не пише і навіть адреси не шле! Нехай хтось дорогий вибачить. Хтось у Львові і в Відні все одно що в котлі кипів, такий був заклопотаний. Як не біг нікуди, то думав, куди ще має бігти і не мав часу нічим іншим зайнятись. Чиясь братова може посвідчити, що то так було. Чийсь брат і братова когось дуже гречно вітали і хтось справді чується їм обов’язаний за їх гостинність, п. Євгенія навіть в орудках помагала комусь, а то дуже багато значило, бо хтось в таких речах сам трохи безпорадний.

Хтось тепер має перед собою стільки всякої і літературної і хатньої роботи, що… аж майже нічого не робить через heilige Furcht перед такою масою. А листів-листів… Боже!

Хтось у Відні справив собі все, що хотів, і бачив, кого хотів, тільки M. E. Delle Gracie не застав дома, а дуже хотів з нею бачитись, бо то цікава і симпатична писателька. Оце згодом напишу до неї. Був хтось і в професора Nothnagel’a, і той комусь сказав, що хтось таки ще не зовсім здоровий і мусить пильнуватись, але все ж passable і, певне, за рік видужає зовсім.

Комусь таки се літо трошки зле випало на нерви та й хтось трохи схуд (на 3 кіло), то тим і менше поправився, ніж би міг. А проте нічого, маю енергію і чуюся не зле, відколи той плевричний біль (що тут по приїзді когось з тиждень мучив) минув, Правда, що то тут тепер чудово гарно і ясно, і тепло, то сором було б матися зле. Мешкає хтось в тій самій хаті і в тих самих обставинах, що й торік. Товариство те саме, тільки що на місці матері господаря єсть його тітка, а панна, моя торішня сусідка, ще не приїхала. Тепер тут саме цвітуть хризантеми і вряджено їх виставу – я таких гарних ще в житті не бачила.

Як дає там мені хтось мається? Чи всі здорові в родині? Чи хтось трошки поліпшив настрій? Що хтось пише? Чи надрукований вже чийсь нарис в «Киевск[ой] стар[ине]»?

От як хтось когось запитаннями засипав! А сам мусить на сей раз не дуже розписуватись, бо таки масу писання перед собою має, а дозволено йому працювати тільки 6 годин на день і то в трьох «ратах». Тільки мій хтось нехай не думає, що комусь уже не буде часу відповідати, як йому напишуть. Вже довше чи коротше, а хтось таки все якесь слово знайде, бо любить когось і хоче з кимсь говорити. Комусь так жаль, так жаль, що когось у Львові не бачив… Нам би таки треба, та й треба, та й ще треба побачитись. Па! Чорненькому хтось хутко пошле картку, тільки от зараз не має, то так здоровить.

Св[ятій] Анні і всій шановній родині мій привіт. А комусь паси […]

Хтось

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 370 – 371.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, c. 145 – 146.

Подається за автографом (ф. 14, № 905).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 639 – 640. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

моя торішня сусідка – А. Ф. Гассель.