Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

4.11.1902 р. До сестри Ольги

Сан-Ремо San Remo, villa Natalia,
Corso Cavallotti, 4.XI 1902

Лілеєнько моя!

Обіцяла я тобі одкритки з дороги посилати, але й того не дотримала. З моєю розтріпаністю то не завжди можна пам’ятати, щоб у свій час купити, написати і відправити одкритку. Розтріпаності помагало ще й те, що страх я була заклопотана увесь час (в дорозі я пробула більш тижня), хотілось як можна скоріше покінчити справи, щоб вибратись з австрійської мокрості, снігодощу і туману. У Львові було холодно, та хоч ясно, там я пробула всього один цілий день (а то ще вечір по приїзді і ранок перед виїздом), там справилась хутко, бо там все близько, при купі. Жила у діда, – він досі не може помиритись, що ти не хотіла спинитись у нього, як приїздила.

Я надіюсь перетягти знов на його сторону дядину, а то добрі приятелі таки чимало попсували їх відносини. Я ж думаю, що нам у львівські сварки нема рації встрявати, бо то здебільшого навіть не принципіальні, так собі «бабські» сперечки. Я трималась «межипартійного» становиська, через те всіх бачила і з усіма говорила. Гриць тобі кланявся. Він славний хлопець, і з ним добре мати до діла. Кланявся теж Богдан, – він ще трошки dépaysé у Львові і при його тихості, певне, ще не хутко попаде в триб життя, але так на вид виріс (не стільки виріс, скільки обріс), що я його таки зовсім не пізнала, зустрівшись. Все-таки не жалує, що подався у Львів. Казав він (та й Люб[ов] Бол[еславівна] мені до Відня писала), що Маргарита вже одужала (без операції), тільки анемія і нерви дуже її діймають; у Віри вже є другий син. Зрештою, ти про них, певне, знаєш.

У Відні я пробула 4 дні (жила у брата Кобилянської), бо мала багато справ. Познайомилась де з ким з віденських літератів; попала між співробітники газети «Zeit»; була в театрі на новій п’єсі з артистичного життя (гарно грали, а п’єса неважна); записалась в бібліотеку, так що мені тепер сюди всякі книжки посилають (тутешні бібліотеки всі дуже нікчемні); купила собі дуже порядний костюм для гуляння за 10 гульд[енів]; була, нарешті, у Nothнагеля, і він мені сказав, що я зовсім недаремне їду в Сан-Ремо, бо мені таки ще треба коруватись, і до повної поправки ще, певне, з рік мине. Стан легких passable (нічого собі), але вимагає уваги й обережності. Працювати можна, але теж осторожно (я заміряю працювати не більш 6-й год[ин], з великими паузами, і не ввечері, і не в хаті).

Їхала я з Відня з переривами. Спинилась на 5 год[ин] в Мілані (для бібліотечних справ) і на ніч в Генуї, 1.11 (нового стилю) була вже в Сан-Ремо. Тут мене прийняли по-рідному і взагалі після митарств подорожніх мені здалось, що се я «додому» приїхала. Я таки дуже рада, що маю тут таке добре пристановисько. Хата у мене торішня (найліпша в домі), надвірних робочих кабінети аж три (над морем, в саду і на найвищім балконі), сього року вони з більшим комфортом уряджені (понапинані брезенти і збудована альтанка, столів у мене три), так що я все могтиму робити надворі. Погода тепер чудова (+ 25° цілий день), я ходжу в літній хламиді (дуже рада, що її взяла), а на вулиці в літній шляпці і в самій сукні. Вчора був трохи вітер, а то всі ці дні не було і сьогодні нема, повітря м’яке, море ледве-ледве гуляє (в п’яти кроках від мене), – все як не може бути.

Почався лічебний триб. Я зважилась, і вийшло, що на З kilo менше важу, ніж до виїзду звідси (мама, значить, даремне казала, що я дома більше поправилась, ніж в Італії). Проте, вислухавши мене, лікар сказав, що в легких нема хрипу, тільки ще певна слабкість дихання, взагалі ж не гірше, навіть ліпше, ніж було весною. Значить, схудла я так собі, не в залежності від легких, та воно, правда, і було таки від чого, помимо легких…

Дорогою від негоди, протягів і найгірше від диму в тунелях напав мене кашель, але тепер вже минає. Зрештою, почуваюся добре і маю енергію, а се найголовніше. До роботи ще навсправжки не бралась, була втомлена з дороги і листів мала багато писати (та й тепер ще маю). Оце на перших порах понаписую-таки листи, а потім буду переважно одкритками відбуватись, бо інакше не ставатиме часу на роботу.

Ну, Ліцику, напиши, як маєшся, чи незгірше заморилася в Петербурзі, ніж дома. Страх досадно, що таке тобі літо було… Хотіла я дуже заїхати в Прагу, та не випало через негоду і через кружність (прийшлось би ще днів зо три в Австрії пробути). Може, вже на поворіт. Та то ще далеко.

Будь здорова!

Пиши одкритки, коли часу мало. Цілую тебе міцно, моя рожево-золотая.

Твоя Леся

Тут всі тобі кланяються. Вони всі здорові, садять і поливають і маються незгірше. Тільки у М[аланьи] Ф[оминичны] Митька знов слабий, і вона журиться.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 368 – 370.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 420 – 421.

Подається за автографом (ф. 2, № 334).

Жила у діда – Так поетеса називала з конспіративних міркувань М. І. Павлика.

Я надіюсь перетягти знов на його сторону дядину – Л. М. Драгоманова, підбурювана ідейними противниками М. І. Павлика, була проти наміру М. Павлика перевезти архів М. Драгоманова до Львова, де він знаходився б у більшій безпеці, і обмежила його в користуванні архівом свого чоловіка, творчу спадщину і листування якого М. Павлик заходився видавати. В силу цих несприятливих обставин М. І. Павлик зміг видати лише частину цієї спадщини – «Розвідки про українську народну словесність і письменство», т. 1 – 4 (Львів, 1899 – 1907) та «Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом», т. l – 8 (Чернівці, 1901 – 1912).

Гриць – Гарматій, український громадсько-культурний діяч, знайомий Лесі Українки.

Люб[ов] Бол[еславівна] – Комарова-Грабовська (1854 – 1924), мати Богдана, дружина М. Ф. Комарова.

Маргарита – Комарова-Сидоренко.

Віра – Комарова, молодша сестра Маргарити.