4
С. Дікштейн
Переклад Лесі Українки
Мусите однак признати, що те, що я до сього часу казав, є правда. Ви могли б мені тільки одно закинути, що приклад з фабрикою бавовни не зовсім якось правдоподібний. Де ж то видано, щоби машини для фабрики коштували тільки 80 руб., або щоб бавовна купувалась тільки на 1400 руб. То правда. Ті числа, які були подані в тім прикладі, вибрані були тільки на те, щоб вияснити, що то таке надвартість. Тепер я дам вам правдивий приклад з життя і числа будуть в ньому такі правдиві, що вже ніхто не може мені заперечити.
В Англії, як відомо, оброблюють дуже багато бавовни [в 1873 р. в Англії оброблено 1 264 міліони фунтів бавовни за помочею 133 500 000 веретен]. Давно вже там існують величезні парові фабрики, давно вже там робітники перестали жити з власної праці і мусіли її продавати, і давно вже мусіли зійти на наймитів; давно вже терплять вони голод і нужду. Зате фабриканти багатіють.
Отож один з таких фабрикантів бавовни видав на свою фабрику 134 250 руб.; в кінці року випродав нитки і дістав за них 159 000 рублів (159000 – 134250 = 24750) або 18 %.
Знаєте, що то зовсім ще не багато, бо і в нас є фабрики, цукроварні, котрі дають 40, 50 і навіть більше процентів прибутку.
Подивімся тепер, звідки наш фабрикант має той прибуток. А щоби ліпше роздивитись, порахуймо, скільки він кождого тижня видає на фабрику. На його фабриці є 10 000 парових веретен. Одно веретено (розуміється за помочію робітника), може напрясти за тиждень 1 фунт ниток. Всіх веретен 10 000 – значить фабрика може зробити за тиждень 10 000 фунтів ниток, – треба купити бавовни більше, ніж 10 000 фунтів, бо завсіди при виборі багато пропадає. В нашій фабриці мусять купувати 10 600 фунтів бавовни, бо 600 фунтів звичайно пропадає. Фунт бавовни коштував в Англії (1841 р.) 19 ½ коп., отже на вату треба було видати 10 600 раз по 19 ½ коп., або 2 067 руб.
Щоб з тої бавовни виробити нитки, треба ще машин, всяких інших матеріалів і робітницької праці. Машини, себто веретена разом з паровою машиною, коштують 60 000 руб. Але куплені машини не відразу зуживаються, можуть служити років 10. Отже виходить, що не 60 000 руб., а в 10 раз менше: 6 000 руб., а кождий тиждень (коли лічити в році 50 робочих тижнів) в 50 раз менше, всього 120 руб.
До машини треба камінного вугілля (для нагрівання казанів), оливи (для мащення коліс), крім того ще потрібний газ для освітлення фабрики і т. д. Отож на вугілля в нашій фабриці видається на тиждень 24 руб. 60 коп., на газ 6 руб., за мешкання фабрикант платить 36 руб. на тиждень. Разом всі тижневі видатки (бавовна, вугілля, газ, помешкання і т. д.) складають 2284 руб. 50 коп. Але всі ті матеріали нічого не дадуть, поки до них не буде приложена праця. Через те фабрикант наймає 135 робітників (кождий з них доглядає 74 веретен) і платить їм за їх робочу силу скільки потрібно на підтримування тої самої сили, або іншими словами, скільки потрібно робітникові на прожиття (їжу, одежу, помешкання і т. д.). Нехай йому на те потрібно 2 руб. 25 коп. на тиждень. Значить, всім робітникам видається 303 руб. 75 коп. на тиждень.
Якби робітники робили тільки для себе, себто, якби віддавали фабрикантові і додавали до бавовни якраз стільки вартості, скільки самі взяли від фабриканта за роботу, то було б дуже легко обчислити, скільки повинні коштувати вироблені за тиждень 10 000 фунтів виток. В тих нитках повинна міститись:
1) Вартість зужитої бавовни – 2067 руб.,
[Нагадую вам – як говориться, що вартість бавовни 2067 руб., то говориться невірно. Властиво треба говорити так: в тій бавовні є стільки вартості, або стільки праці людської, скільки її потрібно на вироблення 2067 руб. А коли кажуть, що бавовна варта 2067 руб., то тільки, аби коротше сказати.]
2) вартість машини (120 руб.),
3) вартість вугілля (24 руб. 00 к.),
4) вартість оливи (2 руб. 00 к.),
5) вартість газу (6 руб.),
6) вартість різних додатків (6 руб.),
7) вартість помешкання (36 руб.) і нарешті
8) плата робітникам (303 руб. 75 коп.), разом,
а один фунт 2587 р. 50 к. в 10 000 раз менше, отже приблизно 26 коп.
Тим часом наш фабрикант за фунт ниток дістає не 26, а 31 5/8 коп., а за 10 000 фунтів 3 162 р. 50 к., – на 575 руб. (3162 р. 50 к. – 2 587 50 = 575) більше, ніж ми обчислили. Коли нашому фабрикантові дали 575 руб. більше, то очевидно через то, що в його нитках була ще нова вартість, котрої раніше не було і котрої робітники доложили власною своєю неоплаченою працею. Бачимо отож, що 575 руб. прибутку повстали з неоплаченої праці, з доданої робітниками надвартості. Робітники дістали від фабриканта 303 руб. 75 коп. за тижневу роботу. За той тиждень однак вони не тільки відробили свою плату, але доложили до бавовни 575 р. неоплаченої праці.
Кождий робітник дістає на день 37 ½ коп. і не тільки їх вертає, але, збільшивши вартість бавовни, докладає ще нової вартості (надвартості) 58 ½ коп.
Отже виходить, що даремна, неоплачена праця більше ніж в півтора рази довша від праці оплаченої: робітник довше працює на користь фабриканта, ніж на себе. Надвартість більше ніж в півтора рази переважує оплачену працю, або як інакше кажуть, міра надвартості є 1 ½ (або 150 процентів). Міра надвартості є відношення поплаченої праці до оплаченої.
Здається, я вас тепер зовсім переконав, що не всі доходи повстають з власної праці. Принаймні ми бачили, що фабрикант має дохід з чужої, а не і своєї праці. То фабрикант. А з чого живуть господарі – майстри, властителі земель, чиновники, купці і т. д. Що можна сказати про їх дохід? Почнім з майстрів.
Добре відомо, що тепер все (варшавське) взуття робиться здебільшого в приватних робітнях, в яких майстер доглядає за роботою, челядники роблять за плату, а ученики дармо. Що майстер заробляє на праці учеників, що він з неї користується, про те і малі діти знають. А ми тут маємо говорити про «оплачену» роботу челядника. Ви знаєте, яка то тяжка шевська праця: зігнувшись на стільчику, в душній, темній хатині челядник мусить по раз працювати 15 – 16 годин, щоби сяк-так заробити на своє содержання. Платять йому від штуки – більше-менше 90 коп. за пару чобіт. Коли є досить роботи, то вправний челядник за 15 годин може зробити 2 пари і заробити своє працею 1 руб. 80 коп. Подивімся тепер, звідки береться заробіток майстра.
Шкіра, клей, підошви на одну пару чобіт коштують від 2 руб. 10 коп. до 2 руб. 55 коп., інші матеріали (дратва, шила, цвяхи і т. д.) коштують 10 коп., мешкання нехай йому коштує 10 коп.
[Мешкання, розуміється, коштує далеко дорожче, між 9 – 15 руб., але в тому мешканні роблять не одну пару чобіт, а 50, 100 і більше в місяць, а се ми так прикидаємо, скільки б плати за хату прийшлось ба на одну пару чобіт, зроблених за один день.]
Плата челядникові 90 коп. Якби челядник діставав за свою роботу все, що йому належиться, то в парі чобіт повинна б бути вартість матеріалу (шкіра, клей і т. д. на 2 руб. 55 коп., вартість мешкання – 10 коп. і вартість роботи челядника 90 коп. Разом чоботи повинні коштувати 3 руб. 55 коп. Тим часом майстер продає пару чобіт за 5 руб., на 1 руб. 35 коп. дорожче [треба було би 1 руб. 45 коп., в тексті тут і далі помилка рахунку. – М. Ж.]. Звідки ж взялися ці 1 руб. 35 коп. нової вартості? Очевидно, що її не було в цвяхах, ані в підошвах, ані в мешканні; очевидно, що її доложив і міг доложити не хто інший як челядник.
Отож наш челядник на 90 коп. оплаченої праці додав майстрові ще на 1 руб. 35 коп. неоплаченої, надвартості, з якої розуміється користується тільки майстер. Отже знов неоплачена праця в півтора рази більша ніж оплачена, й знов, як кажуть: міра надвартості в 1 ½. Робітник з п’ятнадцяти годин своєї праці 5 годин працює для себе, а 10 віддає майстрові; тим його збагачує.
Тепер ви бачите, звідки майстри мають дохід. Чи з власної праці? – Очевидна річ, що ні. Вони так само, як і фабриканти, можуть мати доходи, можуть багатіти тільки з чужої праці. З праці своїх робітників і челядників. Тепер ви бачите, як можна вірити тим людям, що розказують дива про те, до якого багацтва можна доробитись своєю власною працею. Тепер ви знаєте, що безстидний і ганебний обманщик той, хто розказує, ніби фабриканти своєю працею доробились до багацтва.
А що ви скажете, що є ціла наука, котра повинна б займатись відношеннями між людьми і виробами людських рук і котру тимчасом люди так перекрутили, що виходить, немовби то сучасний, (такий як тепер), лад між людьми, – найкращий; немовби то в доходах різних підприємців ніякого користування з чужої праці нема, що дохід і прибуток, – то сама найсправедливіша річ і т. д. Ся наука зветься політична економія. Треба признати, що отся перекручена наука багато, дуже багато зла наробила робітникам, котрі довгий час мусили їй вірити, поки нарешті соціалісти не показали, скільки в тій науці брехні і неправди, скільки в ній кривди для працівників та робітників.