«Смутної провесни, серед травиці…»
Ада Негрі
Переклад Лесі Українки
Ада Негрі
Смутної провесни, серед травиці,
Фіалки цвіт дочасний розцвітав;
Зимовим холодом повіяло з діброви –
І ніжний цвіт зів’яв.
Був вечір сумний, на устах у мене
Із серця поцілунок виникав;
Не привернувся ти – і любий поцілунок
Ще не розцвів, зів’яв.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 286.
Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1907, № 1, с. 9.
Автограф не знайдено. М.Мороз пише, що автограф Леся Українка подарувала Аріадні Драгомановій з написом : «Радочці від Лесі. Vaut mieux tard que jamais!. 29 серпня 1900 р.» Це є дата подарунку, а не написання перекладу [Мороз М.О. Літопис життя та творчості Лесі Українки. – К. : 1992 р., с. 269].
Цей переклад Леся Українка назвала «переспівом» і вказала, що текст вірша «положено на музику М. Лисенком».
Датується орієнтовно 1899 роком.
Подається за першодруком.
Вірш Ади Негрі, який був основою перекладу, зветься «Bacio morto» (Умерлий поцілунок). Він був опублікований у 1896 р. у збірці «Tempeste».
Аркуш з автографом вірша був подарований Лесею Українкою своїй кузині Аріадні Драгомановій, він вклеєний в альбом Аріадни Драгоманової (КН-1336, А-262), був подарований музею самою власницею альбому. Цей автограф був виявлений Ларисою Мірошниченко, інформація опублікована у зб.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. – К.: Наук. думка, 1984. (доповнено Іриною Щукіною, 4.03.2018 р.).