5.06.1902 р. До М. В. Кривинюка
| пароплав «Ентелла» |
5 VI 1902 Bastimento «Entella» Navigazione Generale Italiana (Co. Florio-Rubatino) |
Дорогий брате!
Я не все Вам тоді дописала через втому, от, власне, ще таку справу забула: оце посилаю Вам список творів дядькових, що тепер ще лежать на складі у Кузьми. Він їх не рекламує і не збуває, отак вони лежать і ждуть слушного часу, а проте люди не раз допитуються, де б їх купити, звідки б спровадити. То будьте ласкаві попросіть ті часописі, до яких маєте доступ, щоб вони надрукували сей список з приміткою, що всі оці книжки можна дістати в Женеві (Онекс) у Кузьми-Ляхоцького (Genève Onex chez Mr Kouzma-Lakhotski). Разом з тим розпитайте там людей, чи не можна б уже тепер продавати всі або хоч деякі з сих книжок в Галичині безпосередньо, просто в книгарні, або при якій редакції, та тоді, умовившись, можна б спровадити певне число примірників і зараз же рекламувати. Варто б се все зробити, бо шкода, що книжки дарма лежать, — деякі з них мали б тепер поновлений інтерес, бо де в чому часи вернулись.
Сподіваюсь в Палермо застати листа од Вас. Коли ж Ви не вспіли написати туди, то вже, б[удь] л[аска], напишіть в Константинополь (Constantinople, Turquie) на ту адресу, що стоїть в заголовку сього листа, то мені Вашого листа принесуть на пароход, не потребуватиму ходити сама.
В сю хвилину я в Неаполітанській затоці (вже два дні провела на морі), на берег ще не з’їздила, бо ми приїхали вже увечорі, а не знаючи ні міста, ні звичаїв якось не одважуюсь пуститись на розвідини увечорі сама. Завтра в 7-й год. рано подамся до міста і на руїни Помпеї, то має бути інтересно. Хотілось би й на Капрі і т. д., та ледве чи вспію, бо ми рушаємо у 5 год. по обіді в Палермо, там пробудемо цілий день.
А добра се була ідея отак пуститись морем. Коштує воно сливе те саме, а вигоди й приємности далеко більше, ніде на залізниці. Ні пороху, ні сажі — славно! Ото тільки, що їсти і спати хочеться якось ненатурально часто та інтенсивно. Товариство на кораблі переважно італьянське і досить приємне, у всякім разі гречне; крім італьянців, є ще двоє росіян і двоє греків. Загальна мова італьянська. За ці 17 днів плавання я більше навчуся по-італьянськи, ніж за півроку в Сан-Ремо. А ще я захопила де-Амічіса, то буду перекладати, от і ще практика!
Здається, я Вам ще не написала про скутки моєї подорожі до Швейцарії. Отже: Sahli мені сказав, що я сливе здорова, що єсть тільки жорсткість дихання, яко наслідок минулого процесу в прав[ому] легкому, але що й те мусить минути, тільки слід ще який час стерегтись. Радив він мені лишитись на літо в горах швейц[арських] з тим, щоб на осінь або на зиму вернути додому і до роботи. Я було дуже задумалась, але потім рада проф. Eichhorst-a в Цюріху (аналогічна раді мого лікаря в С. Ремо) взяла гору: власне, він радив краще на літо вернути додому, а на зиму знов удатись на полуднє, бо хоч він думає, що я вже вигоєна, але вважає, що слід здобути гарантію від рецидиву, та й взагалі радить обачність при такій організації, як моя (анемія, минулі туберкулічні процеси в костях, істерія).
Мені здалось, що практичніше поїхати додому на літо, а не на зиму: раз, що тепліше, а друге — у нас літом все ж людяніший «режим», ніж зимою. Та й, нігде правди діти, обридло таки мені тинятись по курортах. Хочеться додому.
На чім основуються приятелі, що не радять Вам їхати додому? Може, то так тільки «догадки и слухи»? У всякім разі то не так уже, щоб «зарізаний», як Ви пишете! Primo — Галичина не чужий край і там знайдеться як жити і працювати, secundo — ті люди, котрим Ви цікаві, знайдуть Вас і в Галичині, tertio — поворіт Ваш може хіба запізнитись, але не пропасти, бо з Вами ж нічого страшного за сей час не трапилось (хіба, може, я не знаю). А зрештою, може, Ви не хочете, щоб я говорила на сю тему, то простіть, мені трудно було втриматись, але як Вам з того прикріше, то я можу втримати своє перо. У всякім разі Ви ж не думаєте, що я се говорю отак аби, а просто «по братерству». Правда ж?
Лист сей досить безладний, але то винна певна розтріпаність від постійної зміни вражень, а ще більше те, що я вже знов — спати хочу! Сором, бо я спала в день год[ини] 1½, а тепер всього 10 год. Однак на «Ентеллі» нашій вже погасили світло, погашу і я. Бувайте здорові! Пишіть же в Константинополь хоч не по ділу, а так, як схочете.
Л. К.
Примітки
Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 628 – 629, з архіву М. В. Кривинюка.