2.04.1902 р. До О. Ю. Кобилянської
Сан-Ремо | 2.IV 1902 |
Хтось комусь щось нового скаже: 1) що хтось когось любить (то найновіше!), а 2) що хтось та ще хтось таки зможуть восени на море поїхати, бо лікар комусь казав, що хтось може тільки літом побути дома, а з осені мусить таки знов виїхати десь на полуднє, бо хтось не зовсім ще вигоєний і мусить ще два роки триматись добре на осторозі, бо хтось таки має щось (так лікар каже) в правому легкому вгорі і теє щось не може за півроку життя в Італії минути, як того хтось надіявся. То нехай би хтось чорненький ладився так, щоб серпень побути з кимсь на Україні, а вересень в Криму або вересень на Україні, а жовтень у Криму, а потім хтось із кимсь роз’їдуться в різні сторони (хтось не хоче зиму в Криму сидіти, а поїде знов заграницю, в Криму зимою недобре і нудно). Тільки хтось білий не могтиме з кимсь і з татарчатком довше побути в самому Києві, як умовлявся давно, бо як буде літом в Гадячі, то вже йому краще їхати звідти просто у Крим, а не томитись переїздами у Київ та з Києва, а ще, крім того, лікар боронить йому мешкати у великому місті, поки праве легке зовсім загоїться.
Хтось тепер не дуже здоров, бо хорував на бронхіт (сам не знає, де застудився), а тепер має плевричний біль в грудях і не може багато сидіти, тільки трошки (і пише, лежачи на софі, як було не раз в Чернівцях), але гарячки не має, тільки кашель його знов мучить, найбільше ранком. І ще хтось був нервовий, і спати не міг, і напад мав досить прикрий, і схуд на ціле кіло, і нечічо було зовсім, тільки остатні три дні вже нічого, вже спить і не іритується. Нехай хтось за когось не боїться, бо комусь уже ліпше і когось тут доглядають добре.
Комусь чиясь повість подобається, окрім деяких фраз в розмовах, що здаються комусь трохи не селянськими по стилю. Але то хтось потім напише всі свої уваги, бо тепер невигідно довго писати лежачи, і хтось втомився, бо се не перший лист сьогодні.
Хтось хутко пришле татарчаткові картку, але тепер не має, як одужає зовсім, то пришле, а тепер дякує так за листа.
Хтось хоч трошки слабий, але не бідний, і хтось нехай не буде бідний. Хтось та ще хтось поїдуть собі на море та й не будуть бідні. Хтось вітає св[яту] Анну і всю родину, а когось дуже ніжно цілує.
Хтось
P. S. Тільки що отримала чиюсь картку. Нехай хтось присилає нариси – залагоджу радо. Хтось на когось ніколи не гнівається.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 344 – 345.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 138 – 139.
Подається за автографом (ф. 14, № 901).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 610 – 611. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
і нечічо було зовсім – тобто недобре.