Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

3. Як пошкодила неволя віри державам грецькій і турецькій?

Михайло Драгоманов

Переклад Лесі Українки

Імператор Феодосій розділив римську державу, для кращого управлення, між двома своїми синами на дві половині: Східну, де переважала грецька мова, з головним містом Константинополем або Цареградом, і Західну, де переважала мова латинська, з головним містом Римом.

Подивимось, до чого довели переслідуваня за віру Східну або грецьку половину колишньої Римської імперії.

Тут суперечка за те, що православіє, а що єресь не переставала, а імператори тягли руку то за одних, то за других і переслідували то одних, то других. Се доводило до справжніх війн і при тому пустошились та обезлюджувались цілі землі. Багато різновірців тікали в чужі, нехристиянські землі, напр. в Персію, де знаходили собі спокій і волю віри. Через те грецьке царство слабло, а персіяне часто його побивали.

Нарешті, в восьмому столітті по Різдві Христовім з’явилась в сусідстві з грецьким царством в Арабії нова віра Магомета, що взяв багато з віри давніх персіян, жидів і християн, – і ота Магометова віра хутко майже зовсім витіснила християнство з більшої частини земель царства грецького. Магомет признавав Авраама, Мойсея та Ісуса теж за посланців божих і за своїх попередників і хоч об’явив своє учення за правовірне, але признавав волю і жидам і християнам, не мішаючись в їх суперечки межи собою. Магометові вдалося заснувати в Арабії свою віру а вкупі з тим і державу, де він став каліфом, себто укупі і першим священником і царем. Набравши сили, Магомет почав ширити свою віру не тільки словом, але й мечем, завойовуючи сусідні землі та повертаючи мешканців на них у свою віру. Але ж він все таки не знищив усіх вір, що признавали одного бога, як от жиди й христиане, а терпів їх на певних умовах.

Магометане зробились в царстві Магомета і його потомків старшими від інших однобожників. Тільки магометане могли бути правителями та вояками; інші ж платили великі податки і мусіли відкуплятись від військової служби. Але все ж в магометанській державі жиди і християни могли жити вільно і триматись вільно своєї віри і богослужения по своїй совісті. Через те багато християн з грецького царства, вимучені нескінченими переслідуваннями за віру, були раді з завоювань магометанських, так що магометани в короткий час завоювали майже всі землі грецького царства в Азії та Африці. Згодом багато християн в тих землях перейшли й зовсім у магометанство, так що магометанські царства стали дужчі від грецького.

Нарешті магометани царі турецькі, що подужали в Азії царів арабських і стали каліфами, завоювали й землі грецькі в Європі тай почали жити в самій столиці грецькій Цареграді, та теж завоювали і сусідні землі слов’янські (сербську та болгарську) та волоську, що приняли християнство від греків, як потім і русини, – а вкупі з тим прийняли й церковні й державні порядки грецького царства. І в тих землях тяглися суперечки за віру і сюди турецьке завоювання принесло якийсь спокій та волю віри.

Так можна сказати, що грецько-християнські держави загинули головно через переслідування за віру, через те що правительство мішалось до справ сумління своїх підданих, а не давало їм волі в сих справах.

Але хоч магометанські уряди й давали своїм підданим більше волі в справах віри, ніж грецькі християнські, та все таки повної волі і рівності усім різновірцям не давали, а через те незабаром стало погано і магометанським державам, а між тим і турецькій. І серед магометан незабаром з’явились різні думки про віру і службу божу. І тут з’явились свої православні та єретики і вони почали ненавидіти та переслідувати одні одних, а через се ослабляти державу.

Окрім того і християне в магометанських державах все ж таки не могли бути задоволені з того, що їх уряд вважав нижчими від магометан. Навіть те, що тільки самі магометани приймались до війська, давало, звичайне, християнам свою користь, але мало й невигоди, – бо магометани завжди озброєні і вважаючи себе по всьому кращими та шляхетнішими ніж християни, дозволяли собі кривдити християн, грабувати їх і навіть убивати. А правителі магометанські, теж уважаючи магометан за ліпших і у всякім разі за своїх, а до того шануючи їх, як людей озброєних, звичайне тягли за них руку перед християнами і не квапились карати їх за «невірних» християн.

Через се напр. в турецькій державі християне почали потроху робитись невдоволеними і раді були, коли сусідні держави, між ними й Російська, почали побивати турків на війні. Потроху християни в турецькому царстві почали повставати проти нього, надто під час війни його з сусідами, так що тепер Турецьке царство в Європі майже зовсім пропало: від нього відділились на наших очах майже всі християни – греки, серби, волохи, болгаре, а тепер хотять відділитись і ті вірмени, яких ще не одвоювала Російська держава.

Так і магометанська держава турецька, – що зве себе правовірною і що було захопила майже всі землі православної держави грецької, розпадається через те, що не дає своїм підданим повної волі віри і рівноправності.