8.10.1909 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Обидва твої гадяцькі листи – довгий і короткий – я отримала. Спасибі, що ти хутко переслала Горбачевському листа, я сподіваюся ще до виїзду одержати відповідь, бо я свій виїзд трохи відложила: то було думала їхати в октябрі, а тепер поїду в початку ноября (7-го йде з Батума пароход), бо тут осінь досить добра [Левицька писала мені, що їздила в ноябрі і що то не вважається пізно. (Якби через що-небудь я спізнилась на той пароход, то поїду на Одесу і тоді телеграфую тобі)] і, рівняючи до весни, не дуже мокра, то я вважаю, що ліпше пізніше восени виїхати, зате весною забаритись, бо апріль і май тут дуже погані, їхатиму я тепер не на Одесу (якщо не пропущу того парохода німецького, що йде 7/XI), бо то було б значно довше та й холодніше (ноябрь, наприклад, в Одесі буває дуже поганий), а поїду теплим анатолійським берегом на Трапезунд і т. д., і се мені днів на 4 – 5 скоротить дорогу, що для мене тепер досить важно.

Хоч жаль мені, що не зможемо тепер з тобою і Михайлом побачитись, однак обережніше для здоров’я буде так. Зате сподіваюся весною довший час побути з вами, бо вертатись хочу на Одесу. Якщо буду значно здоровша, то, може, я до вас поїду, а як не дуже, то ви до мене виїдете, якось уже там буде. От коли б ти, Лілеєнько, десь у доброму (сухому) кліматі дістала місце, то я б, може, й на цілий май до тебе в гості забралась (в Телаві май завжди препоганий). Ну, та то ще справа далека.

Поки що, може, справді, ще я тобі в Єгипті місце знайду (адже в Євпаторії хоч поганеньке, та знайшла, як обіцяла), гляди ж, щоб приїхала! Там лікарок зовсім мало, а роботи їм, певне, було б досить. А може б, ми там маленьку зимову санаторійку завели – зимою грілися б і гроші заробляли, а з першим «хамсином» вкупі з пацієнтами в Європу втікали б. От би здорово було! В Єгипті обдумаю ще як слід і напишу тобі вже серйозно, як я собі се уявляю.

Одержала я від Ізраеля рекомендаційного листа до каїрського лікаря, його ученика (я просила Ізраеля про сей лист), та подлий Ізраель так запечатав – навмисне! – що я і не знаю, що він там про мене пише. Ненавиджу я цю німецьку систему секретів, вона до того ж осягає супротивних результатів, бо наводить зовсім не на оптимістичні думки. Сяк чи так, добре, що прислав листа, се може позбавити мене зайвих прикростів при першому огляді – чей же, Ізраель хоч тому лікареві написав точно, що саме він у мене констатував, і вже мене не треба буде всякими апаратами дерти.

Отримала я сьогодні від Грінченків листа з Ospedaletti і з сеї нагоди прошу тебе якось побачитись з п. Пахаревською (Валерик) та й запитати її, що зробила вона з тією посилкою, що я просила її передати ще літом Грінченкові, – Грінченко посилки не отримав, і се мені дуже неприємно, а листа отримав дуже пізно і чогось із Чернігова. Я пересилала те через Валерик, бо то був такий час, коли я не знала ні маминої адреси, ні того (адреси Грінченка я теж не знала), хто з вас є в Києві, до того ж уважала Валерик за велику прихильницю Грінченка та й думала, що й до мене вона буде не така неуважна, а тепер каюся в своєму довір’ї.

Ще хотіла б я знати і про другу посилку – чи отримала мама мій рукопис («Йоганна, жінка Хусова») і чи думає та коли саме його друкувати. Коли він до «Рідного краю» не придатний, то даремне мама стісняється се мені написати, бо я дуже не люблю невиразності в таких випадках. От і те, що мою драму у «Віснику» «маринують» уже 3/4 року, іритує мене майже так, як коли б її і зовсім не прийняли, якось відпадає охота і посилати… Не дивно, що в нашій літературі так багато «посмертних» творів. Між іншим, мої літературні зарібки можуть мати вплив і на моє пробування в Єгипті (його довгість і вигоду) і навіть на наше стрівання весною, бо для заїзду в Одесу я мушу доложити 30 р. на білеті самому, а якщо прийдеться з грошима тісно, то, може, й не в стані буду того зробити.

Мама давно мені не пише, і се мені прикро. Цілую міцно тебе, Михалів, і маму, і Дору. Михальо і Дора на тому портреті «неправдоподобні» – жду ліпшого. Кльоня цілує Вас. Феоктиста Семенівна і Маруся кланяються.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 292 – 294.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 568 – 569.

Подається за автографом (ф. 2, № 393),

Теплим анатолійським берегом – Тобто азіатською частиною Туреччини. В давнину Анатолією називалась Мала Азія.

Трапезунд – місто на чорноморському узбережжі Малої Азії, колишній центр Трапезундської імперії.

Листа з Ospedaletti – Б. Д. Грінченко лікувався в італійському місті Оспедалетті.

Пахаревська Валерія (Валерик) – українська акторка.

«Йоганна, жінка Хусова» – драматичний етюд, надрукований у журналі «Рідний край», 1909, № 32, 33.

У «Віснику» «маринують» – Йдеться про одну з драматичних поем – «У пущі» або ж «На полі крові».