16.11.1909 р. До М. В. Кривинюка
| Телаві | 3/ХІ 1909, Телав |
Дорогий Михалю!
Не знаю, чи вже Ліля з Вами, але все одно, Ви їй дасте сього листа, якщо Ви вже вкупі. Хутко по отриманні сього листа маєте отримати від нас посилку, то се от що є: се – етнографічні матеріали Кльонині і почасти мої, а посилаємо їх Вам з проханням добре приховати, поки попросимо вернути їх назад. Діло в тому, що позавтрьому ми обоє виїжджаємо в Єгипет, бо і Кльоні з осінню стало на здоров’я гірше, та й лікар давно напосідається, щоб він серйозно порятував своє горло, отже, на хазяйстві лишаються Феоктиста Семенівна і Маруся; хоча Кльоня через два місяці вернеться з Єгипту, але можливо, що за сі два місяці вдасться йому випросити перевод на службу в якесь сухіше місце Кавказу, ніж Телав (головно, щоб мені весною не вертатись на дощі), а в тому разі, може, Феоктисті Семенівні прийдеться без нас пакувати все для переїзду, отож і боїмось, щоб наші «народні скарби» де-небудь не затратились в шарварку вибирання, а се буде шкода, бо там є більш півтисячі мелодій, і їх, може, не всі вдалось би відновити, якби згинули.
Крім пісень народних, в посилці нема нічого, отже, Вам не варто її й розпаковувати, бо як попросимо прислати назад, то не буде клопоту з пакуванням, тільки іншу адресу наклеїти. Знаючи акуратність Вашу і Лілину, твердо надіємось, що у Вас наші «скарби» будуть у певності, тож і просимо прийняти їх «у гості». Може, я весною й сама по їх приїду! Рукописи я беру з собою, які не надруковані, а надруковані вже ж не згинуть, поки в Леті не втопляться… Тії ж, що є у Вас, нехай у Вас і будуть до слушного часу.
Їхати маємо таки на Трапезунд, і якщо в Тифлісі не запізнять з паспортом, то 7/XI вже будемо на морі. Білинський (родич Горбачевского) вже написав до мене, обіцяючи всяку поміч і пораду, се мені дуже мило – тепер вже мені путь моя ясна. Кльоня, з поради лікаря, накладає на себе на сі два місяці «обітницю мовчання», щоб по змозі ні слова не говорити (се, кажуть, найкращий лік на фарингіт), то, може, при єгипетському кліматі та при морській подорожі і за два місяці буде чимала користь. На більше одпуск не можна було взяти (та й матеріально трудно, бо тоді платня не йшла б), хоча, звісно, варто б. Ну, а мені «одпуск» довгий, надто, коли дома все гаразд буде. Найраніше вернуся в апрілі, найпізніше в іюні…
Як же Вам ведеться при нових обов’язках? Мама писала, що Вам ще й в музеї місце «накльовується», – се було б добре, бо то також симпатичне заняття. За Прагою дуже не жалуйте – хто може не їхати на чужину, хоч би й прекрасну, той щасливий, хоч не завжди тямить своє щастя. І для Михалка важно тепера жити на Україні. А робота при «взаємній запомозі», чей же, не гірша від роботи на якого фабриканта. Prosit! Цілую Вас, Лілю і Михаля. З дороги писатиму.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 294 – 295.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 570 – 571.
Подається за автографом (ф. 2, № 394).
Лета – за давньогрецькою міфологією, так називалася річка забуття в «підземному царстві», води якої нібито примушували душі померлих забути пережиті страждання, горе.
В музеї місце накльовується – Очевидно, в Катеринославському музеї, яким завідував Д. І. Яворницький.