Йоганна, жінка Хусова

Леся Українка

Драматичний етюд

Особи:

Хуса, або Хузан – приставник Ірода Антипи, тетрарха галілейського.

Йоганна – жінка його.

Мелхола – мати його.

Сабіна – рабиня його.

Публій – значний римлянин.

Марція – жінка його.

Управитель, виночерпець, кравчий, раби, рабині – в домі Хусовім.

Діється в Галілеї, в домі Хусовім, за часів євангельських.

Світлиця в домі Хусовім уряджена по-східному, але з деяким грецько-римським впливом: в ній поставлено триклініум – три ліжка для бенкетів навколо круглого стола. Світлиця прибрана гарно, але видко, що покраси в ній давно не відновлялись і на всьому є слід не то що занедбання, а недостачі пильнування.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1976 р., т. 5, с. 158 – 200.

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1909, № 32, стор. 4 – 11, і № 33, стор. 5 – 10. Тоді ж видано твір окремою відбиткою.

В архіві письменниці зберігаються чорновий автограф драматичного етюду (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 783) з окремими помітками, зробленими А. Кримським, і чистовий автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 782), в якому порівняно з чорновим автографом є ряд незначних стилістичних відмінностей. Окремі слова в чистовому автографі виправлено рукою Олени Пчілки. Всі ці виправлення відбиті в тексті першодруку.

Леся Українка в листі до Надії Кибальчич від 24.05.1910 р., висловлюючи негативне ставлення до редакторських поправок у журнальних публікаціях своїх творів, зокрема у публікаціях у журн. «Рідний край», писала:

«Адже, напр[иклад], «Вісник» все «виробляє» форму моїх віршованих творів, хоча я виразно просила «лишити мої гріхи на моїм сумлінні», виробляє старанно – аж до повної руїни розміру… що поробите?! Таж нам платять – «скачи, враже, як пан каже, на те він багатий!» Подумаєш, хутко 30 літ буде, як я вперше взяла перо в руки для віршів (правда, я його трохи зарані взяла), а мене все ще «виправляють» (от і мама в «Рідному краї» трохи виправила), либонь, я так і помру «молодою письменницею», що без редакторської ферули не судна кроку ступити… Не думайте, що се в мені манія непогрішимості говорить, мої редактори, запевне, мудріші від мене, тільки навіщо вони мені розмір псують?»

Про цей твір згадує Леся Українка також у листі до сестри Ольги від 25.09.1909 р.:

«Ще хотіла б знати і про другу посилку: чи отримала мама мій рукопис «Йоганна, жінка Хусова» і чи думає і коли саме його друкувати. Коли він до «Рідного краю» непридатний, то даремно мама стісняється се мені написати, бо я дуже не люблю невиразності в таких випадках».

Датується за автографом.

Оскільки Леся Українка була незадоволена замінами у тексті першодруку, цей драматичний твір подається за чистовим автографом.

Тетрарх – у стародавньому Римі начальник римської провінції. Взагалі тетрарх – начальник четвертої частини країни або один з чотирьох співправителів. Палестина на початку римського панування була поділена на чотири частини, які були під управлінням тетрархів, призначених Римом з місцевих жителів. В даному конкретному випадку так титулується Ірод Антипа (згідно Луки, 3, 1).

Йоганна, жінка Хусова – ця жінка згадана один раз в євангелії від Луки, 8, 3.