Адвокат Мартіан

Леся Українка

Драматична поема

Діячі

Адвокат Мартіан Емілій.

Аврелія – його дочка.

Валент – його син.

Альбіна – його сестра.

Люцілла – її дочка, Мартіанова небога.

Констанцій – писар у Мартіана.

Брат Ізоген – значний християнин, належний до кліру.

Ардент – молодий християнин.

Мім – німий раб.

Германець – воротар.

Центуріон вігілів.

Сторожа, сусідки.

Діється в місті Путеолах при Неапольській затоці, в домі Мартіановім, в 3 ст. по р[іздву] Х[ристовому].

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 9 – 70.

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1913, т. 62, кн. 6, стор. 397 – 434.

Задум написати п’єсу виник у Лесі Українки у вересні 1911 р., після завершення драми-феєрії «Лісова пісня». 15 вересня Леся Українка писала до матері з Хоні (тепер – місто Цулукідзе в Грузії): «…В холоднішому настрої я обіцяю собі зробити щось і ad panem et aquam і, певне, таки зроблю». Робота над п’єсою тривала у жовтні – листопаді і завершилась, як свідчить дата чорнового автографа, 21 листопада того ж року. В листі до А. Ю. Кримського 24.05.1912 р. Леся Українка повідомляла:

«Після неї я, відхорувавши, скільки належалось, написала одноактівку знов з римсько-християнським колоритом (III ст.), потім уже захворіла як слід – од різдва до великодня…»

А. Ю. Кримський згадує:

«Я не наважусь назвати іншого письменника, який би з такою відповідальністю ставився до своєї праці, як Леся Українка. Вона готувалася написати драми «У катакомбах» і «Адвокат Мартіан» і звернулася до мене з просьбою дати їй кілька наукових праць, де можна було б ознайомитись а християнським підпіллям, а розвитком влади митрополитів, коли їх переслідували. Я послав їй спеціальну дисертацію Гідулянова «Развитие власти митрополитов в первые три века христианства». Леся Українка грунтовно вивчила цю велику дисертацію, а потім пише мені: «Це мене не задовольняє. Мені потрібні оригінальні документи». А вона знала класичні мови – латинську, грецьку. І писала, що саме їй треба діставати. Я послав їй ще величезну дисертацію Олара «Переслідування християн Римською імперією», написану французькою мовою, – товста книга. Поетеса місяців два читала її і знову пише, що не може «тільки розвідкою обмежитись». Вона замовила ще ряд книжок. Я їй цілу бібліотеку послав. Вона всі ці книжки уважно перечитала. Якби який-небудь приват-доцент стільки прочитав, скільки вона! А вона стільки працювала лише для того, щоб написати дві коротесенькі одноактові драми. Без перебільшення можу сказати, що Леся Українка була справжнім ученим, дослідником» [Агатангел Кримський. Твори в п’яти томах, т. 2. К., «Наукова думка», 1973, стор. 689].

Драматична поема була поставлена Державним драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка в Києві в сезон 1921 – 1922 р.

Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 770 (чорновий), і ф. 2, № 15 (чистовий). У чистовому автографі відсутні три останні рядки і дата написання твору. Назва в чернетці – «Мученики».

Подається за текстом «Літературно-наукового вісника», звіреним з автографами.

Між друкованим текстом і автографами суттєвих різночитань немає. Те, що на стор. 408 першодруку пропущено репліку Валента: «День добрий, батьку!», треба розглядати як технічний огріх, а не редакційне втручання. Відновлюємо цю репліку за чистовим автографом.

Гідулянов Павло – правознавець, приват-доцент Московського університету, автор праці «Митрополиты в первые три века христианства. Из истории развития церковно-правительственной власти в Восточноримской империи». М., университетская типография, 1905.

Олар Франсуа-Альфонс (1849 – 1928) – французький історик, автор «Політичної історії французької революції» (1901), його твори користувалися популярністю в російських революційних гуртках.