7

Генріх Гейне

Переклад Лесі Українки

Сумно в логові сумному,

В колі рідному сидить

Атта Троль, той ворог людський,

І реве, і зуби скалить:

«Люди, наволоч химерна!

Все вам смішки! – ваші смішки

І кормига ваша бридка

Згине хутко в день великий!

Обража мене найгірше

Рух отой кисло-солодкий

В них на мордах, – не терплю я

Того усміху людського!

Як на білому обличчі

Я побачу рух сей клятий,

Повертаються від злості

В животі в мене всі кишки.

Ще зухваліше, ніж в мові,

Виступає в тій усмішці

Вся глибока безсоромність,

Що сидить у людських душах.

Все посміхуються! Навіть

І тоді, коли повинні

Найповажніш буть, – у хвилю

Урочистую кохання!

Все посміхуються! В танці –

Й там сміються! Зневажають

Тим сей хист, а він повинен

Завжди культом буть поважним.

Так, танець за давніх-давен

На меті мав благочестя;

І жреці кругом престолу

Йшли, було, в святому колі.

При ковчезі заповітнім

Танцював колись Давид;

Танець був служінням богу.

То – молилися ногами!

Отже, й я танець так само

Розумів, як танцював я

На майданах перед людом –

І придбав собі тим слави.

Слава та, я признаюся,

Завдавала серцю втіхи;

Бо від ворога почути

Дивування – любо нам!

Та вони й в ентузіазмі

Усміхаються! Безсилий

Проти них той хист танечний,

Легкодушні люди завжди!»