7
Генріх Гейне
Переклад Лесі Українки
Сумно в логові сумному,
В колі рідному сидить
Атта Троль, той ворог людський,
І реве, і зуби скалить:
«Люди, наволоч химерна!
Все вам смішки! – ваші смішки
І кормига ваша бридка
Згине хутко в день великий!
Обража мене найгірше
Рух отой кисло-солодкий
В них на мордах, – не терплю я
Того усміху людського!
Як на білому обличчі
Я побачу рух сей клятий,
Повертаються від злості
В животі в мене всі кишки.
Ще зухваліше, ніж в мові,
Виступає в тій усмішці
Вся глибока безсоромність,
Що сидить у людських душах.
Все посміхуються! Навіть
І тоді, коли повинні
Найповажніш буть, – у хвилю
Урочистую кохання!
Все посміхуються! В танці –
Й там сміються! Зневажають
Тим сей хист, а він повинен
Завжди культом буть поважним.
Так, танець за давніх-давен
На меті мав благочестя;
І жреці кругом престолу
Йшли, було, в святому колі.
При ковчезі заповітнім
Танцював колись Давид;
Танець був служінням богу.
То – молилися ногами!
Отже, й я танець так само
Розумів, як танцював я
На майданах перед людом –
І придбав собі тим слави.
Слава та, я признаюся,
Завдавала серцю втіхи;
Бо від ворога почути
Дивування – любо нам!
Та вони й в ентузіазмі
Усміхаються! Безсилий
Проти них той хист танечний,
Легкодушні люди завжди!»