14

Генріх Гейне

Переклад Лесі Українки

В сяйві-золоті сміються

Фіалковії узгір’я,

А на пригорі сільце,

Мов гніздечко, чепурнеє.

Видряпавсь туди я – бачу,

Що старі всі полетіли,

А зосталась дома тільки

Молодь, що літать не вміє.

Гарні хлопчики й дівчатка,

Всі закутані в червоні

Й білі хусточки вовняні,

Всі вони в весілля грались.

Я грання не перебив їм,

Бачив, як той закоханець,

Князь-пацюк, став на коліна

Перед кицькою-княжною.

Бідний князь! До шлюбу стане

З кралею. Мурчить суворо,

Укусила, потім з’їла;

Миш сконала, гра пропала.

Цілий день сливе пробув я

З дітьми, з ними розмовляв я

Дуже щиро. Знать хотіли

Діти, хто я й чим займаюсь?

«Друзі, – мовив я, – німецька

Та земля, де я вродився;

Там багато є ведмедів,

Отже, я собі мисливець.

Облупив я не одного

З тих ведмедів, так за теє ж

Шарпали-таки не мало

І мене ведмежі кігті.

Ті невилизані дурні,

Що я з ними битись мусив

В себе в милім ріднім краю,

Хутко вже мені обридли.

І сюди помандрував я

Звіра кращого шукати;

Хочу спробувати сили

На великім Атта Тролі.

Отакий сперечник славний

Варт мене. Ох, в ріднім краю

Часом я з такими бився,

Що й за перемогу сором!..

Як прощавсь я, танцювали

Всі малі навколо мене

І співали в тому крузі:

«Girofflino, girofflette!»

І, хизуючись, до мене

Уклонилась наймолодша

Двічі, тричі, штири рази

І тоненько заспівала:

«Короля коли зустріну,

Я йому вклонюся двічі,

Як зустріну королеву,

То вклонюся їй аж тричі.

Як же шлях мені заступить

Чорт з рогами, то вклонюся

Двічі, тричі, штири рази…

«Girofflino, girofflette!»

«Girofflino, girofflette!» –

Залунав гурток, химерно

Вирував навколо мене

Їх танок, бриніли співи.

Як зійшов я у долину,

Здалека лунало мило,

Мов пташине щебетання:

«Girofflino, girofflette!»