1.09.1910 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Я дуже втішилась, отримавши нарешті від тебе листа, і хотіла швидко відповісти, та все за слабостями не могла. Сама не знаю, чого се я так розкисла. Літо ж у нас сей рік чудове і дуже сухе, як рідко буває, а я маюся гірше, ніж торік було о сій порі. З нирками то так собі, без переміни, хіба що ходити ще менше можу, якось зараз або кров, або так болить, але в спокійному стані нічого; та от з кашлем ніяк не розминуся, відколи писала Михайлові, то ще 7 – 8 раз була кров з мокротою (не по-багато, а так жилками і цятами кривавими), здебільшого се буває тільки раз на день, лише позавчора було двічі, зате перед тим з тиждень зовсім не було. Кашель тільки в першу половину дня мокрий, а в другу зовсім сухий, але часом обридає. Щодня по ранішнім сніданні буває великий і прикрий напад мокрого кашлю і здебільшого кінчається рвотою або кров’ю (або й тим і другим); хоча мокроти виділяється зовсім небагато, після нього я буваю скілька часу дуже обезсилена.

З полудня здіймається трохи t° (буває до 37,8) і держиться підвищена часом до 7-ї г[одини] веч[ора], а часом до півночі. 37,8 буває нечасто, а звичайне так 37,2 – 37,4. При тому майже місяць триває нежить, що для мене зовсім незвично, бо він буває у мене рідко, гострий і недовгий, а се щось наче в хронічний перейшло. Минулого тижня ще було й зуб розболівся і голова страх тріщала і такий був стан, що я навіть день у ліжку пролежала. Тепер мені ліпше, голова не болить, зуб часом трошки озивається, t° сьогодні вперше після двох місяців була нормальна (36,6) аж до 5-ї години і тепер невисока (37,1), і кашель був легший, без рвоти. Може, воно вже на ліпше поверне.

Вигляд, кажуть, у мене зовсім добрий, їм немало, сплю навіть багато. Так що, може, се і неважна хвороба, а тільки нехай би вже минала, бо тії рвоти таки дуже обридли, та й взагалі досить уже з мене одної халепи. До лікарів тутешніх не вдаюся, бо їх «пошти що нема», нехай уже, як у Тифліс попаду, то піду, щоб мене вислухали, та й зуби мушу добре полатати. Тільки коли трапиться в тому Тифлісі бути?.. Навмисне їхати не хочеться, бо се і втома і втрата чимала, а все жду, що, може, в Кутаїс мандруватимем, то воно й по дорозі було б. Але з тим Кутаїсом ще досі ніякого «движенія води» нема, і ми досі не знаємо, куди і коли мандрувати маємо. Потримай мої рукописи і наші ноти у себе, а то ще розгубимо по дорогах. Щодо істор[ичних] записок, то добре б їх переписати і дати якому фаховому знавцеві на перегляд (а оригінальний рук[опис] хай би був у тебе), та не знаю, чи тобі се легко зробити, мені ж воно зовсім неможливо. А може б, і варто видати ті записки, бо писалися вони в свій час «з любов’ю», а се, кажуть, великий шанс до педагогічної придатності праці. У всякім разі, коли вони послужать для Михаля, як колись служили для тебе, то вже моя праця не марна.

Дуже дякую тобі за книжку О[реста] Л[евицького], мені вона ще потрібна, а як прочитаю, то пришлю тобі.

Спасибі, моя золотесенька, що дбаєш про мої інтереси, та не спішися виплачувати мені, поки «утвердишся» остаточно на своєму місці, бо я б не хотіла, щоб ти через мене терпіла які матеріальні невигоди. А Микось і мама, коли можуть, то добре, якби виплатили, бо мені на зиму знов «мандрівочка пахне», а хто зна, чи сю зиму могтиму і так заробляти, як минулої, і літо гірше від торішнього; то, може, й зима буде гірша (для мене). Пришли якусь адресу для заказн[их] листів – хочемо послати тобі фотографії. Я і Кльоня цілуємо тебе і Михальця. Ф[еоктиста] С[еменівна] і Мар[уся] кланяються. Будьте здорові, тюсіні мої.

Твоя Леся

Як ти маєшся? Чи не дуже перетомлюєшся? Я таки побоююсь за тебе. Пиш[и] мені хоч недовгеє слово. Кл[ьоня] мається нічого собі (голос трохи ліпший), тільки нервується невиразністю стану.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 316 – 317.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 399). Фрагмент «відколи писала Михайлові… дуже обезсилена» відновлено за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 207.

Потримай мої рукописи і наші ноти у себе – Йдеться, очевидно, про скриню з особистим архівом Лесі Українки і К. В. Квітки.

Щодо істор[ичних] записок – Мається на увазі рукопис «Стародавня історія східних народів», який перебував у О. Косач-Кривинюк.

Варто видати ті записки – Підручник «Стародавня історія східних народів» О. П. Косач-Кривинюк змогла видати лише в 1918 р. в Катеринославі (Дніпропетровськ).

Як колись служили для тебе – Через обмаль кваліфікованих підручників Леся Українка в 1890 р. написала спеціально для навчання сестри Ольги «Стародавню історію східних народів». Поетеса мріяла, що за цією книжкою буде навчатись і син О. П. Косач Михайло.

Левицький Орест Іванович (1848 – 1922) – український історик.

Знов «мандрівочка пахне» – У січні 1911 р. Леся Українка виїхала в Єгипет на лікування і 24 січня прибула до Гелуану. «Мандрівочка пахне» – фраза з народної пісні, яку записала Леся Українка, тому в лапках.

Маруся – прийомна дочка О. А. і Ф. С. Карпових.