2.10.1899 р. До сестри Ольги

Люба моя Лілея!

Отримали ми твою одкритку, телеграму і діаріуш і дуже були з того всього раді. З усієї родини, як бачиш, найакуратніша я, бо пишу в день (навіть в вечір) отримання твого листа. Хотіла писать в день отримання одкритки, та не змогла, бо дуже час був зайнятий чи, краще, розбитий, до того ж писать мені все ще трудно, бо кресла мені досі нема, сьогодні ми ходили знов його шукать і все-таки не знайшли відповідного: або дорого, або не підходить. Се дуже погано, бо роботи літературної все прибавляється, а робити її ніяк.

Робота ось яка: два переклади, реферат і оповідання, крім того, переписування давнішого. Найближче реферат (про Аду Негрі і д’Аннунціо, їх громадські ідеї), бо його треба читать в Літ[ературному] общ[естві] через 1½ тижні. Се Агне устроює вечір і прийшло самолично запрошувать мене. З сеї нагоди мушу я собі чорну блузку шить, бо ліф до чорного плаття тепер я ще не можу носить, а інакше, як в чорному, читать, по-моєму, не випадає. Оце ж я тільки що скроїла і сфастригувала блузку, та вже й втомилась, тим і лист сей буде не довгий.

До завтра листа відкладать не хочу, бо ніколи буде: зрання полізу до Горощенка (все з тою дурною пломбою!), хто зна, скільки стримітиму в нього, потім буду заніматись з Дорою – ми тепер щодня «неукоснительно» занімаємось – далі з Манею Ст[арицькою], що вчить мене виразного читання, а я її франц[узької] і нім[ецької] мови, потім, може, прийде Рада читать по-укр[аїнськи], а далі треба буде читать італьянщину і дещо ладити з віршованих цитат, ну, та й блузу шитиму межи читанням та диктовками.

Потроху стараюсь входити в роль de la fille de la maison, так, напр[иклад], сьогодні зайнялась білизною і деяким порядкуванням, але се для мене найтрудніша робота, і через те моя хата досі не вбрана як слід. Взагалі маю досить моментів для порівнювання себе з тобою: наскільки у тебе всяка робота йшла швидко, настільки вона у мене йде мляво, і все-таки увечері не раз в спині тягне від втоми. Впрочім, тут винні ще хожденія до Горощ[енка] і так деякі візити, хоч би в найближчому районі. Оце було троє іменин зряду: Людм[или] Мих[айлівни Драгоманової], Софії Віт[аліївни Лисенко] і Ради, – до всіх трьох не можна було не піти. Сьогодні знов те кресло, нехай йому цур! Ну, та коли б тільки всеї біди на світі, що втома!..

Новини в нас такі: мама з папою їздили в Чигирин і привезли звідти цікаві враження, гарні килими укр[аїнського] стилю і всякі археологічні раритети. Про сю подоріж мама, певне, напише тобі сама. Дора собі трохи порізала бороду, впавши, але се вже гоїться і взагалі нічого особенного нема, хоч одразу налякало воно нас обох, мене і Дору (більш тоді нікого дома не було). Маємо нову служанку, гарненьку і симпатичну дівчину, що дуже старається, може, впрочім, новини ради; між іншим, вона одразу навчилась надівать мені апарат, і се мені дуже до речі, бо я собі тепер щорана, вставши, ходжу 5 мінут без апарата, далі дзвоню, служанка приходить, запрягає мене, і я не потребую чекати, поки хто встане або прийде до мене. Ходжу я без апарата добре, однак все з палкою, інакше кульгаю дуже, от, може, як справлю відповідні черевики, то похода поправиться. Оксана живе тепер фактично сама в хаті, бо мама чомусь там не спить. Дора зо мною, Микось…

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 139 – 140.

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 201 – 202. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 281 – 282.

Подається за автографом (ф. 2, № 293).

Кінець листа не зберігся.

два переклади, реферат і оповідання, крім того, переписування давнішого – Можливо, йдеться про українські переклади драми Г. Гауптмана «Ткачі», брошури Ш. Дікштейна «Хто з чого жиє», реферат-статтю «Два направления в новейшей итальянской литературе» та оповідання «Над морем».

Негрі Ада (1870 – 1945) – італійська поетеса.

Д’Аннунціо Габріель (1863 – 1938) – італійський письменник, поет і прозаїк.

Горощенко Леонтій Іванович (1864 – ?) – київський лікар-стоматолог, учасник нелегальних революційних гуртків, на квартирі якого відбувались таємні збори.