5.09.1899 р. До матері

Люба мамочко!

Оце пишу тобі про деякі комбінації, що прийшли мені в голову за ці дні. Здається, краще буде, як я виберусь в Київ раніше, ніж було думала. Зуби не дають мені жить по ночах, і за них слід би взятись серйозно. До того ж роздощилось, здається, на добре, і я знов не виходжу з хати, я ніяк не думала про таку ранню осінь, коли збиралась провести тут сентябрь. Ліля і Оксана все одно хотять бути до 1 сент[ября] в Києві, чи не краще б і нам з Дорою забиратись з ними? Коли ти не хочеш, щоб ми з Дорою їхали, то привези їй учебні книжки, які їй треба по програмі, бо вже пора їй кінчати канікули, я б хотіла зайнятися з нею, а то вона може розлінуватись. Коли не збираєшся хутко їхати сюди (може, театральні та інші справи затримають тебе), то напиши, як ти про це все думаєш, чи виїздити нам до тебе в Київ, чи ти не довіряєш, щоб ми вибирались без тебе звідси. Головна причина, через яку я хтіла б виїхати, – зуби, а друге, ще хтілось би й з Лілею лишніх днів 10 пробути вкупі перед її виїздом.

Як же там наші п’єси? Хто грав у твоїй, і як вона пройшла? Цікаво, чи послухались актори хоч трохи твого і мого протесту проти халату і т. і. От іще кодло! Передай Люді, що я тепер єднаюся з нею в спільній ненависті до сеї почесної корпорації.

Мені прийшло в голову, що, може, буде тісно, як ми тепер всі разом приїдемо, то вже, може, краще посидіть який час тут. Все це ви з папою зважте і напишіть нам.

У нас, слава богу, нічого нового, нічого не наслучалось за сей час, а про наше powodzenie взагалі розкаже тьотя Саша.

Сергій Костянтинович кланяється тобі, він таки послухав моєї ради і їде в Крим, боїться, що знудиться в Німеччині без нім[ецької] мови.

Як там наші гостьї – дами? Коли ще не поїхали, то кланяйся їм від мене. Будь ласкава, передивись мій переклад передмови до «Атта Троля» і віддай його п. Кобринській, хай передасть Гнатюкові вкупі з «Атта Тролем», а коли п. Кобринська вже поїхала, то пошли передмову просто Гнатюкові (вулиця Чарнецького, 26), а я вже йому раніш писала, що переклад «А[тта] Т[роля]» йому привезуть.

Я забула попросить тебе внести за мене в Літературне товариство, вони требували з мене ще, як я була в Києві проїздом з Берліна, та я тоді ніяк не могла того зробити, а тепер боюсь, ще виключать із членів, сором буде. Слід би не гаятись і з Общ[еством] драм[атических] писателей, та то ще є час. Се все «на улітний конт», як ти часом говориш. Вибачай, що завдаю тобі клопіт, нарешті, як се загайно, то не возись.

Міцно цілую тебе, папу, Микося і дядину з кузенством.

Твоя Леся

P. S. Коли приїде Ліда? Миша з родиною вже, певне, поїхав. Шкода, що я не бачила, от і Євця знов проїхала без мене.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 136 – 138.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 279 – 280.

Подається за автографом (ф. 2, № 196).

Як же там наші п’єси? – Йдеться про п’єсу Олени Пчілки «Світова річ», поставлену 1899 р. трупою М. Кропивницького, та «Блакитну троянду» Лесі Українки, поставлену тією ж трупою в Києві 17 серпня (за ст. ст.) 1899 р.

Як там наші гості – Леся Українка запитує про гостей, що перебували в цей час у Києві з нагоди археологічного з’їзду. Кого саме вона має на увазі, не встановлено.

Кобринська Наталя Іванівна (1855 – 1920) – українська письменниця демократичного спрямування, творчість якої тісно пов’язана з ідеями жіночої емансипації.

«Общество драматических писателей» – товариство російських драматичних письменників і оперних композиторів, створене 1874 р. в Москві. Першим головою його був О. М. Островський (1874 – 1886). У 1904 р. розділилось на московську і петербурзьку організації.