23.12.1898 р. До Л. М. Драгоманової
Київ | 11.ХІІ |
Моя люба дядино!
Перше всього скажу, що Зоря здоровий. Противне хлоп’я не написало Вам, поки мене не було дома! Тепер оце він в гімназії, прийде, то, може, напише, а ні, то і не буду його ждать, бо і так мене вчора даремне затримав, збирався писати листа, а тим часом як сів за якусь задачу, так і просидів, аж поки спать було пора.
Зо мною справа так: Бергман сказав, що операцію треба зробить і щоб я приїздила в Берлін після 7-го января ст. ст. Так я і зроблю. Він казав, що боятись нема чого і що навіть нога подовшає після операції. Значить, all right! Я дуже рада, може, справді скінчиться оцей «безконечник». Мама раніш казала, що хоче теж їхати зо мною в Берлін, певне, і тепер вона рішить так, тільки я ще про се нічого не знаю, її ще нема в Києві і на листи мої ще нема відповіді. Коли ми обидві виїдемо, то Ліля буде жить в Києві з дітьми, так що вони не будуть без нагляду, ба навіть Ліля краще начальство, ніж я.
Ваша правда, що не слід би писать багато, та що ж, коли я не вмію вдержатись в границях, от і тепер маю багато роботи, а коли скінчу її?.. Драма моя не надрукована, може, вона увійде в збірник, що тут хотять видати в пам’ять Котляревського. Оце я переклала її по-русски, завтра пошлю в цензуру.
Про переклад «До світла» я тим часом ще не могла розпитати, бо сі дні не виходжу з хати, трохи простудилась дорогою та й охрипла, отже, хоч се і пусте, а хочеться скоріш вернути голос, то вже пересиджу в хаті, бо надворі холодно – воно і пора! Досі було все тепло або мокро, а оце тижнів півтора взявся мороз.
Обіцяла я Вам «основательного» листа написать, та хто знає, чи вдасться се зробить до самого виїзду в Берлін, аже до нього зосталось тільки місяць, а тут стільки літературної роботи набралось, що я, здається, об’явлю себе банкротом! От і зараз треба братись до писання на строк. А завтра вечір занятий, хочеться в симфонічний концерт піти. Діла! Ще обізвусь до Ради, та й засяду. Цілую міцно Вас і всю родину.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 80 – 81.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 205 – 206.
Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 457 – 458. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Драма моя не надрукована – «Блакитна троянда» Лесі Українки була вперше опублікована 1908 р. в альманасі «Нова рада».
Оце я переклала її по-русски – в російському перекладі драма зветься «Голубая роза», надрукована в 1951 р.
переклад «До світла» – Про який саме переклад оповідання І. Франка йде мова – невідомо. Протягом 1892 – 1898 рр. це оповідання з’явилося в чотирьох перекладах. Пізніше, в 1904 р., Леся Українка сама переклала це оповідання російською мовою.
От і зараз треба братись до писання на строк – я думаю, йдеться про спогади про М.В.Ковалевського, які Леся Українка обіцяла віддати М.І.Павлику в січні 1899 р., проїздом до Берліну.