16.10.1898 р. До М. I. Павлика
Київ | 4 – 16/Х 1898 |
Шановний друже!
Користаюсь нагодою написати Вам, але вибачайте, що пишу так погано, може, Ви й не відчитаєте того. Сама не знаю, чого воно так, може, того, що холод такий надворі і в хаті, що аж руки закостеніли! От вона – «русская зима!», бодай її…
Найперше про біографію: привезу Вам її сама в січні, і будемо разом редагувати. Одразу я сподівалась і так писала Вам, що матиму багато матеріалів, а тим часом вийшло, що дістала я тільки пачку його лекцій по літературі, почула кілька оповіданнів про те, що я і сама більш-менше знала, і – більш нічого. До брата його мені не радили вдаватись, бо, кажуть, вони були посварені здавна і сливе не зналися. Більше близьких родичів нема, а, напр[иклад], Дегени знають його з тих часів, коли і я вже була з ним знайома. Просила я ще літом одного його університетського товариша прислати мені які спомини, але досі не маю «ні одвіту ні привіту». Навіть того не можу довідатись: коли вродився, коли, де учився etc. Отже, мушу змінити план роботи і замість біографії (властиве, нарису біографії) напишу хіба свої власні спомини, та й годі. Раджу Вам ще вдатись до Людмили Мих[айлівни], чи не написала б вона споминів, бо вона його добре знала ще студентом, і вони були великими приятелями. Я думаю, вона не відмовить. Я б їй сама написала, але од Вас то вигідніше і скоріше буде. Я чую, що те все має друкуватись перше в «Віснику», а потім вийде окремою відбиткою, отже, коштуватиме недорого, каже п. Ф[ранко], рублів з 25. Ті гроші я зберу запевне. Може, Ви досі лаєте мене, що я не виготувала тії роботи на роковини смерті М[иколи] В[асильовича], але ж, далебі, то не від мене залежало, все я надіялась, що зберу повніші відомості, а тим часом тільки збаламутилась тим.
Тепер от що: Вам розкажуть, що сталося з «фондом Драгоманова» і чому він тепер недосяжний для нас. Дуже се шкода. Книжки такі, як «Рай і поступ» etc., конче потрібні тепер уже й на Україні. Тепер до Вас мали приїхати люди від H. C. Ж. (Вам, може, й противні тепер сі ініціали?) по сі книжки, не знаючи того, що наклад уже весь розійшовся. Коли б можна було їм хоч по одному примірнику тих книжок дістати, а вже по Новому році, може, що-небудь врадимо з виданням. Матиму на той час дещо і свого до друку, оце тепер почала писати одну брошурку на політ[ичну] тему, а крім того, час би вже мені видати другий збірник віршів (хоч, певне, там і перший досить обрид книгарським полицям!), тільки вже се трудніше, бо ненавиджу такої роботи, як збирання, переписування і т. і., я занадто лінива для того. Однак годі про плани, бо ще ніхто не знає, як вони справдяться.
У вас в Галичині, як мені казали, розійшлися було чутки, що ніби я от-от вмираю. Не журіться, ich habe zähes Leben, і так хутко світ мене не позбудеться, дарма що надо мною медицина експериментується, мов над морською свинкою чи кроликом. Тепер я досить здорова, так що, може, й операцію вдасться зробити, – на сьому тим часом кінчаються мої «мрії про особисте щастя».
Я чула, ніби Ви оце були дуже слабі, але сподіваюся, що то вже запізнена звістка і що досі Ви вже знов поправились.
Не пропускайте нагоди писати до мене, від вас там тепер люди часто їздять сюди, а я рада б частіше знати, як Вам ведеться. Будьте здорові!
Щиро прихильна до Вас
Леся Українка
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 70 – 71.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 247 – 248.
Подається за автографом (ф. 101, № 346).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 452 – 453. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Найперше про біографію – Тут і далі йдеться про матеріали з життя й діяльності М. В. Ковалевського.
Дегени – Євген Вікторович Деген (1866 – 1904), знайомий Лесі Українки по Києву, студент Дерптського (нині Тартуського) університету, пізніше російський критик і публіцист. Є. Деген був одружений з Ганною (Галею) Ковалевською. Його брат, Сергій Деген, учитель, був заарештований разом з І. Франком та іншими особами 1889 p. y Галичині.
що сталося з «фондом Драгоманова» – У 1894 р. М. В. Ковалевський на відзначення ювілею M. П. Драгоманова (30-річчя літературно-наукової діяльності) зібрав 1000 крб. і передав їх у фонд М. Драгоманова в Галичину на видання прогресивної літератури для народу. Але після смерті Драгоманова М. В. Ковалевський забрав ці гроші, бо вони використовувались не за призначенням.
«Рай і поступ» – брошура М. Драгоманова (Львів, 1894).
H. C. Ж. – криптонім, яким Леся Українка підписувала деякі свої твори.
почала писати одну брошурку – Йдеться про брошуру «Державний лад», яка лишилась незакінченою (ф. 2, № 848). Вперше опублікована в зб.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1. К., Вид-во АН УРСР, 1954, с. 23 – 31.
час би вже мені видати другий збірник віршів – 1899 p. y Львові вийшов збірник «Думи і мрії».
там і перший досить обрид книгарським полицям – Перший збірник творів Лесі Українки – «На крилах пісень» – вийшов 1893 р.