18.11.1896 р. До Л. М. Драгоманової
| Київ | Київ, 6/ХІ |
Дорога моя дядино!
Користуюсь оказією і посилаю сеє «не любо, не слушай» через границю, просячи далі відправити поштою до Вас. А Вас прошу довідатись адреси «La Réforme» або якої іншої французької газети чи журналу радикального чи соціалістичного напрямку (такої, щоб була не franco-russe) і послати туди, не гаючись, оцю штуку. Попросіть від мене Ліду переглянути се, чи нема там чого надто варварського. Але відправити я вже попрошу Вас самих, а то Ліда за різними справами може забути про сю дрібницю. Спізнилась я трохи з посилкою сею, та коли ж часи у нас тепер nec plus ultra подлі, приходиться звертатись до спартаковського способу листування. «Да, были хуже времена, но не было подлей». А все-таки мені хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи сей рік у Версалі… «Молчание знак согласия», – так думали, певне, ті студенти рос[ійські], що послали протест проти поздравления їх з коронацією від бельгійських студентів. Не знаю, чи ви читали сей протест? Він був надрукований в «La Réforme» і передрукований в «Житі і слові».
Простіть, що тут кінчу, дуже багато треба сьогодні писати, ще не знаю, чи вспію переписать до виїзду закордонного добродія.
Чому мені Рада не пише? Передайте, будьте ласкаві, Ліді мою записку. Пишу Вам хутко поштою. Цілую Вас міцно.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 358.
Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Неопубліковані твори. Львів, 1947, с. 139.
Подається за машинописною копією (ф. 2, № 934).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 367 – 368. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
«не любо, не слушай» – з назви графоманського твору «Не любо – не слушай, а лгать не мешай, или Любопытные отрывки из жизни Мины Миныча Евстратенкова» (М.: 1835 р.). Ці слова стали російською приповідкою, не факт, що Леся Українка читала цей твір.
«La Réforme» – французька прогресивна газета.
Послати туди, не гаючись, оцю штуку – з листом Леся Українка послала свою статтю, написану французькою мовою, «La voix d’une prisonnière russe».
«Да, были хуже времена, но не было подлей» – перифраза з поеми М.О.Некрасова «» (1876): «Бывали хуже времена, но не было подлей».
Протест проти такої профанації поезії і хисту – мова йде про французьких буржуазних поетів і артистів, які вітали російського царя Миколу II, коли той восени 1896 р. приїхав у Париж для закріплення російсько-французького урядового союзу.
Протест проти поздравленія їх з коронацією – Студенти лісової школи в Нансі (Бельгія) у 1896 р. надіслали студентам Петербурзького лісового інституту поздоровлення у зв’язку з коронацією Миколи II. Це поздоровлення обурило російських студентів, і у відповідь на нього вони надіслали лист-протест до віденської соціал-демократичної газети «Arbeiter Zeitung», де він і був опублікований (можливо, і в «La Reforme»). В перекладі українською мовою його надрукував також І. Франко в журналі «Житє і слово» (1896, кн. 1, с. 57 – 58, стаття «Вісті з Росії»).