3.08.1896 р. До Л. М. Драгоманової-Шишманової
| Колодяжне | 22/VII |
Дорога моя Лідочка! Моя единственная старшая кузина!
Коли ти подумаєш по сих листах, що у мене в голові «не всі дома», то нема нічого дивного, бо я тільки недавно вернулась із «сумасшедшего дома», куди їздила в гості до дяді Саші. Сашко кланяється всім вам і каже, що якби ти відновила з ним переписку, то він був би рад, але я думаю, що се «не витанцюється» у вас, для сього треба перше відновити знакомство, т. є. приїхати тобі в Росію і побачити всіх на свої очі, а то традиції вже занадто давні.
Ти не нарікай на маму, що вона вам рідко пише, се зовсім не через те, що вона вас забула, а скоріш через те, що занадто живо пам’ятає всіх і все, пишучи до вас, вона завжди розстроїться і плаче, і журиться так, що бог з нею і з таким писанням. Вона без сліз не може бачить портрета дядька… Слава богу, тепер у неї якось трохи луччі нерви стали, а то зимою часто трудно бувало і їй, і нам з нею – дорого обійшовся той рік… Не диво теж, що я пишу частіш других, так і слід, бо раз – я з вами краще знакома, а друге – частіше всіх тепер держу перо в руках (держу його часом по цілих ночах, хоч се і не значить, щоб воно так уже багато написало).
Boules vagabondes усі в зборі, окрім найстаршої, т. є. папи, але і він, певне, завтра буде вже тут. До сентября пробудемо тут, а там знов у Київ, я, впрочем, може, ще тут забарюся і довше. Ну, бувай здорова і не вважай сього листа за настоящий, але так тільки, тим часом. Цілую тебе, і Міусольца, і Ваню. Кланяйся там Цвєті.
Твоя Леся
Коли не можна прислать гравюр по пошті, то знайди оказію восени, пришли через якого болгарина, питающогося наукою в Росії.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 342 – 343.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 171.
Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548), Автограф не відомий.
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 357. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Із сумасшедшего дома – Леся Українка гостювала у свого дядька Олександра Петровича Драгоманова, який у цей час був лікарем психіатричного санаторію в містечку Творки поблизу Варшави. Тут виник сюжет оповідання Лесі Українка «Місто смутку».
Сашко – син О. П. Драгоманова.