24.09.1896 р. До сестри Ольги
| Колодяжне | 12/ІХ 1896 |
Люба Лілечко!
Твій лист, посланий через п. Лісовського, я отримала, а той, що йшов по пошті, іде і досі або, може, перетворився в яке інше вещество. Як бачиш, система пошти при помочі «розпоротих зайців» була б найкращою, та де ж тих зайців стільки набрати?..
Ну, тепер кажу «гоц!», бо смішно було б думати, що ти можеш не витримати арифметики, коли вже інші митарства перейшла благополучно і навіть «со славой».
Поздравляю тебе з зеленою сукнею і бажаю, щоб вона була тобі до лиця, хоч і сумніваюсь, щоб се було так. Значить, буде сього року економія на учителях і на трамваї! Madonna ti guarderà mia gentillissima sorella!
Френкелю [Френкель екзаменує – ой, сміх і потіха! Ну і що ж? Невже ставить двойки? «Ой, свічки, свічки, по попа!»] мое найщиріше повіншування, невважаючи на те, що… а впрочім, бог йому суддя, йому було, певне, «не до солі» (à propos, що там його «Сіль»?), отже, й не до листів, окрім того, я винна перед ним, бо не прислала йому жадних книжок, коли він просив, а писала тільки усякі дурниці, і вони-то, певне, одбили у нього охоту від кореспонденції зо мною – врешті, се річ така, що до неї мені «не привыкать стать».
Гамбарову передай, що я дуже і дуже рада, що він буде у нас, і що сподіваюсь сей рік не менше, а, може, й більше, його експлуатірувать, впрочем, се, головно, для його власної душі спасенія – відомо всякому, хто не кальвініст, що ся річ нікому даром не дається, – але тепер я лишаю його абсолютно в спокої, аж до покінчення екзаменів («пожеланий» не шлю жадних, – ти знаєш мій предрассудок на сей щот!) і не сподіваюсь і не прошу ніяких листів, уступаю своє невелике право на його увагу величній музі Уранії.
Я б дуже інтересувалась, щоб п. Колесса заїхав до мене хоч на день, передай се мамі, і якщо вона не знаходить нічого против, нехай запросить його у Колодяжне від мого імені – се ж не бог зна який крюк. Запевни його як-небудь, що се для нього цілком безпечно і в українському, і в «галичанському» смислі (в «галичанському» більш ніж безпечно, але ти йому сього не кажи). Так чи інакше, напиши, що вийде з моїми запросинами, я б хотіла се знати хутко.
Скажи мамі, що я можу «повременить» з приїздом у Київ, скільки їй се буде треба. Сама я розщитувала приїхать у Київ 29-го сього місяця (через 2 тижні від сього дня), але тепер через скарлатину не можна везти Дорочку, а тут зоставляти саму на октябрь (призивний місяць) не випадає. Папа хотів би, щоб я зосталась тут з Дорою до ноября, а потім або забрала б її в Київ, або мама приїхала б сюди, або він сам був би з нею. Як бачиш, мій приїзд «лежить у богів на колінах».
Властиве, тепер з мене чи тут, чи в Києві користь невелика, бо я вже сама собі обридла з сею ногою; оце недавно подумала, що вона вже трохи поправилась, і сіла за писання aufrichtig (не лежачи), а вона, проклята, так віддячила мені уночі і на другий день, що цур їй! Тепер знов краще, та дарма! Я вже їй не вірю, «elle ne m’insbire bas de la gonfiance», як говорить один мій знайомий швейцарець. Немало злить мене і «викарная боль» (славненький термін?) в другій нозі – das ist ja schon überflüssig. Ну, та все це не нове, можна й кінчать.
Дора дуже жалує, що не можна їхати в Київ, – вона вже почала скучать трошки. Я не маю часу скучать – пишу дуже багато, хоч все по більшій часті (як звичайно) «не к делу». Міцно цілую тебе і всіх наших. Fare thee well!
Твоя Леся
О tempora, o mores!!! Се відноситься до Старицьких…
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 349 – 351.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 181 – 183.
Подається за автографом (ф. 2, № 273).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 359 – 361. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
При помочі «розпоротих зайців» – Листування способом передачі листів через знайомих з конспіративних міркувань. Геродот розповідав, що вельможа Гарпаг надіслав листа Кіру, зашивши його в черево зайця. Кір, прочитавши листа, підняв повстання і став перським царем. Леся Українка переповіла цей епізод в своїй «Історії давніх народів сходу» (1890 р.), яка була написана власне для Ольги.
Його експлуатірувать – Леся Українка має на увазі спільні заняття з Н. Гамбарашвілі для вивчення мов.
хто не кальвініст – ось результат богословської науки. Згідно вченню кальвіністів, спасіння чи погибель людини визначене богом наперед і не залежить від її зусиль.
Уранія – муза астрономії.
«Лежить у богів на колінах» – Вислів цей часто зустрічається у творах Гомера, в «Іліаді» та «Одіссеї». Вживається в значенні: «Ще не відомо, як воно буде». Леся Українка застосувала цей вираз у своїй драматичній поемі «Кассандра».