Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

11.03.1883 р. До Є. І. Драгоманової

Київ

Милая бабушка!

Простіть мене, що я до Вас не писала, все ніяк не зберусь. Спасибі Вам за плаття, чулки і гроші. Плаття уже пошили, а за гроші іще нічого не купили. У мене іще і досі болить рука ліва, так що нічого не можна робить: ні шить, ні грать, ні держать нічого, тим я так погано пишу. Я перше була дуже слаба, а тепер уже нічого собі, хоть я ніколи не буваю зовсім здорова, бо завше рука болить. Перше я мазала руку йодом і мочила в солоній воді, але од йоду дуже шкура злазить, то я тепер не мажу і не держу в воді.

На празники я нікуди не ходила, бо іще слаба, а тепер позавчора ранком справляли Шевченкові роковини, то я ходила, Миша і Ліля, і ми там читали стихи. Давніше я ходила на два концерти; на перший ходили: я, мама і Миша, а на другий тільки я і мама. У Тамарці є два зубки, і вона вже трошки лазить, але вона ще нічого не їсть, окрім молока, дуже любить Мишу і маму, так що як вони ідуть, то вона кричить, щоб брали її на руки, страшенно боїться чужих, а найбільш Старицького. Тамара має дуже багацько йменнів, але найбільш її звуть Марцею і Марусечкою. Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» дивиться. В четвер ввечері приїхав папа і в вівторок вранці поїде.

Я тепер ходжу пить кефір, може, чули що про його, ходжу кожний день і п’ю по два стакани щораз. У Лілі тепер кашель і насморк, і вона од того нікуди не ходить гулять. Ми певне що приїдемо цього літа до Вас у Гадяч. Нам перед празниками прислали із Женеви: мені квітку з бомаги, таку, що як розвернуть, то вийде вазон з квіткою розквітнувшою, Лілі – картинку, таку, що як потягнуть зверху за бомажку, то вийде дівчинка з-за рожевого куща з віночком в руках і одкриється віконце в хатці, а звідти виглянуть дві дівчинки, Тамарці дитинку бумажну, таку, що пищить, як придушить, а Миші картинку.

Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала. Мама, як їздила в Харків, то привезла мені дві ленти, а Лілі ленту і маленький поїзд з трьома куколками: одна з їх така, що крутить головою, руками, ногами, сидить і стоїть. У Лілі є три книжки, котрі вона читає. Прощайте, мила бабушка, пишіть, що Ви робите і чи здорові, цілую Вас, прощайте, більш нема що писать.

Ваша Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 13 – 14.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 5 – 6.

Подається за автографом (ф. 2, № 33).

Датується за змістом на підставі згадки про Шевченкові роковини.

І досі болить рука ліва… – На початку 1881 року Леся Українка дуже застудилася. Невдовзі у неї почала боліти права нога, а в жовтні 1882 р. з’явилася невелика пухлина на кисті лівої руки. Почалася, як пізніше говорила поетеса, «тридцятилітня війна» з туберкульозом, хоча в цей час лікарі діагностували то ревматизм, то «недокрівну золотуху». Тільки влітку 1880 року гадяцький земський лікар Борткевич (польський засланець, учасник повстання 1863 р.) правильно поставив діагноз – туберкульоз кісток – і порадив хірургічне втручання. 23 жовтня 1883 р. професор Рінек у клініці Київського університету зробив Лесі Українці операцію на лівій руці.

Тамара (ще: Марочка, Марця, Марусечка, Тамарця) – так спочатку називали в сім’ї молодшу сестру Лесі Українки Оксану Петрівну Косач-Шимановську (1882 – 1978); жартівливе прозвисько «Уксус».

Старицький Михайло Петрович (1840 – 1904) – видатний український письменник.

Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» дивиться. – Йдеться про прем’єру «Різдвяної ночі», поставлену оперним товариством А. В. Гальчинського 8 лютого 1883 р. в Харкові. Оперета «Різдвяна ніч (Тема з Гоголя). Текст, вірші М. Старицького. Музика М. Лисенка» була вперше поставлена 1874 р. в Києві.

Нам перед празниками прислали із Женеви… – Йдеться про подарунки дітям Косачів, надіслані до різдвяних свят родиною Драгоманових.

Я перше училась грати… – хвора, а потім і прооперована рука позбавила Лесю Українку можливості стати піаністкою. Про це вона з гіркотою писала пізніше в грудні 1890 р. до М. Драгоманова: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт…»