Відповідь

Леся Українка

Не жаль мені, що я тебе кохаю,

Та в нас дороги різно розійшлись.

Ні, не кажи, що зійдуться колись!

Не зійдуться, мій друже, я те знаю.

Моє кохання – то для тебе згуба:

Ти наче дуб високий та міцний,

Я ж наче плющ похилий та смутний, –

Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в’яне,

Я не зав’яну, я знайду руїни,

Я одягну обдерті, вбогі стіни,

Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине

І принесе мені луну розмови

Від мого дуба любого з діброви, –

І спогад любих літ повік не згине.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 229.

Вперше надруковано в журн. «Життя й революція», 1928, № 2, с. 154.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 76 – 77.

Датується жовтнем 1891 р. Підстави…

Подається за автографом.