На мотив з Міцкевича

Леся Українка

…I znowu sobie zadaję pytanie:
Czy to jest przyjaźń, czy to jest kochanie?
Mickiewicz

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.

Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,

В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;

Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!

Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,

Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,

І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається

Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей.

Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,

І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…

Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, –

Коли б ти спитав: «Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні ?..

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 230.

Вперше надруковано у збірці «Арго», К., 1914, стор. 40.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 77 – 78.

Датується орієнтовно 1893 – 1894 р. на підставі автографа.

Подається за автографом.

Епіграф узято з поезії А.Міцкевича «» (Невпевненість, 1825 р.). Його перший рядок є контамінацією двох рядків Міцкевича (I tęskniąc sobie zadaję pytanie: / I znowu sobie powtarzam pytanie)..