«Все, все покинуть, до тебе полинуть…»
Леся Українка
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.
[16.11.1900]
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 259.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 17.
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 634. Поезія записана на тому самому аркуші паперу, що й наступні поезії «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…» і «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останньою дата – 16.11.1900 p., що стосується і двох попередніх поезій.
Подається за автографом.