5

Генріх Гейне

Переклад Лесі Українки

Між родиною в печері

На спині, слабий душею,

Атта Троль лежить, задумавсь,

Лапу ссе, гарчить невпинно:

«Муммо, Муммо, чорна перло!

Я тебе в світовім морі

Уловив, і в тім же морі

Я тебе згубив ізнову!

Чи з тобою я побачусь

В сьому світі чи на тому,

Де душа твоя від шерсті

Буде вільна й просіяє?

Ох! коли б я міг іще раз

Милу мордочку лизнути,

Любу Мумму ту солодку,

Наче вимащену медом!

Щоб хоч раз мені почути

Пах, що завжди від моєї

Мумми чорної походить,

Наче пахощі від рожі!

Ох! в кайданах Мумма гине,

В теї бридкої звірини,

Що людиною зоветься –

І кричить: я пан створіння!

Смерть і пекло! Тії люди,

Ті пани ясновельможні,

З високості, гордо, пишно

Поглядають вниз на звірів,

В нас жінок, дітей хапають,

В’яжуть, мучать нас, мордують,

Ще й провадять торг поганий

Шкурою і тілом нашим!

Ще й себе вважають в праві

Отакі бридкії вчинки

Над ведмедями вчиняти,

І зовуть се людським правом!

Людське право! людське право!

Хто ж се дав вам теє право?

Не натура ж, бо вона

Не бува ненатуральна.

Людське право! хто то дав

Привілегії отії?

Вже ж не розум, бо ніколи

Не бува він нерозумним.

Люди! та невже тим ліпші

Ви од інших, що їсте ви

Все печене та варене?

Ми – їмо сировину;

А вкінці виходить скуток

Все однаковий, – не їжа

Робить славним: той славетний,

В кого вчинки й думки славні.

Чи не тим ви, люди, ліпші,

Що наука й хист ведеться

Добре вам? Але ж і ми

В тім’я довбнею не биті.

Чи нема ж собак учених?

Або коней, що рахують,

Мов купці? чи ж не чудово

Зайці в бубон вибивають?

Чи бобри не мають слави

В гідростатиці віддавна?

Хто ж то винайшов клістири

Для людей, коли не буцли?

Чи ж осли не пишуть критик?

Чи комедії не грають

Мавпи? Хто ж є кращий мімік,

Як батавія, кіт морський?

Солов’ї чи ж не співають?

Де ж співець над Фрейліграта?

Хто співав про лева краще,

Як земляк його верблюд?

Танцюристий хист підняв я

Сам високо так, як Равмер

Хист письмацький: чи ж не гірше

Пише він, ніж я танцюю?

Люди, чим же так ви ліпші

Нас? Високо ви несете

Голову, та в голові

Думки низькії снуються.

Люди, чи не тим ви ліпші

Нас, що маєте ви шкуру

Гладку й слизьку? поділяйте ж

Із гадюками ту вроду.

Людський рід, двоногі змії!

Розумію я, для чого

Одіж вам! Чужою шерстю

Криєте гадючу нагість.

Діти, діти! стережіться

Бід безшерстої потвори!

Дочки! не впевняйтесь тому

У штанах бридкому звіру!»

Дальш доводити не хочу,

Що ведмідь в своїй зухвалій

Нісенітниці провадив, –

Ніби звірі людям рівні.

Бо таки ж нарешті сам я

Чоловік, і я не хочу

Переказувать бридню,

Бо нарешті се ж образа!

Чоловік я сам, і ліпший,

Ніж усі другії звірі;

І користі свого стану

Я ніколи не зречуся.

І до бою з кожним звіром

Стану й буду битись вірно

За людей і за святеє

Природженне людське право.

Примітки

Равмер – Фрідріх фон Раумер (1781 – 1873) – німецький історик, професор Берлінського університету. Гейне висміював псевдоопозиційні виступи Раумера.