[Про козаків]
Леся Українка
Про козаків маємо певні звістки тільки з XVI в. В князівстві Литовському всі землі були власністю державною і ділились на служби (по 200 десятин), їх роздавали, а за те ленник (привілейованик) мав постачати одного чоловіка на службу до війська, хто того не справляв – «службу» тратив. Господарство було натуральне (хліборобство менше цінилось, а більше пасіки, «боброві гони», «затони», дігтярство і т. ін.). В XVI в. через татарські напади «служби» на півдні України розбирались неохоче, їх тоді уряд став роздавати громадам з тим же обов’язком: постачати одного вояка, а громаді давалась автономія адміністративна. Се, певне, початок козацтва. XVI в. спогадуються козацькі походи на татар і один бунт селянський (з ватажком козаком) проти подільської шляхти за землю. XVI в. козаків вже багато.
Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано.
В половині XVI в. заснована Січ. Козаки й січовики провадили оборону [слово нрзб.], але й мали «уходи», місця для промислів (рибні, мисливські і т. ін.). По Київщині, Полтавщині, Херсонщині, Катеринопільщині цінився не грунт, а натуральні багатства. Боронились «уходи» кордонами козаків в дві зміни (осінню й весняну).
В Литві селян-кріпаків не було, «холопи», здається, були бранці. Дев’ять десятих селян були зовсім вільні особисто і юридично, переважно безземельні орендарі, часом оренда була спадкова, тоді за неї платилась дань (часом натурою) або відбувалась військова служба.
Польське право (після Люблінської унії) волю скасувало, в Польщі вже було на той час кріпацтво; «земляне» [слово нрзб.] отримали право на особу селян.
По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наемного чужого війська та ограничити реєстром, їм ішла плата, але абияк, їх мало бути 6000 з «старшим» (козаки звали його гетьманом). Ніколи організація козача не була виразно затверджена сеймом, і були вічні сперечки між козаками і польським урядом.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 201 – 202.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в десяти томах, т. 8. К., «Дніпро», 1965, стор. 251 – 252.
Зберігся уривок автографа статті без назви і дати (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 852). Назва умовна.
Датується кінцем 1893 – початком 1894 рр. Підстави…
Подається за автографом.