«Очі»
Леся Українка
До подружжя помірковано лівого приїздить пані крайня-ліва, з «поглядом св. Ольги». Жінка, взагалі ревнива (скрито-ревнива), не ревнує свого чоловіка до сеї приїзної, бо чоловік з приїзною все свариться, а та на нього кидає мрачні погляди і навіть перед жінкою не криє своєї «антипатії» до чол[овіка]. Потім наїзна кидає ту домівку через загострені відносини до господаря, але – тоді саме їх обох непереможно тягне стрічатись, щоб «докінчити суперечку», «вимовити правду в вічі» і т. п., се, власне, велика любов «у злобній формі». Жінка догадується (їй каже третя особа, «мораліст») і зникає з дому безвісти, щоб лишити чоловіка вільним. Закохані борються з собою, щоб не скористати з сеї жертви, але вже готові піддатись почуттю, коли «мораліст» (не знаючи про виїзд жінки?), видає наїзну властям (або товаришам яко «шпіонку», а вона вже мусить сама викрити своє ймення, і розголос про се доходить до властей). Наїзну засилають в каторгу. Чоловік з горя «лівіє» і «несе свою голову» на яке-небудь рисковане підприємство.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 329.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 3, стор. 744.
Чистовий автограф без дати (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 835).
Датується орієнтовно на підставі змісту твору – після 1906 р.
Подасться за автографом.
На мій погляд, зміст не дає ніяких підстав відносити цей начерк саме до періоду придушення революції 1905 р. Рисковане підприємство – це не конче участь у збройному повстанні; будь-яка революційна діяльність була ризикованою.