21.12.1912 р. До сестри Ольги
| Гелуан |
8 (21)/XII 1912, Égypte, Hélouân, Villa Tewfik |
Любая Лілеєнько!
Що таке з тобою, з мамою і зо всіма вами? Місяць і 4 дні, як я тут, і досі ні стрічки ні від кого з вас! Особливо мене лякає, що ти навіть і тих грошей не переслала, – не те мене лякає, що лишуся без грошей (маю тепер 400 р. готівки і, значить, можу minimum до половини марта прожити та й на поворіт стане на білет), а боюся я, що, певне ж, тобі щось дуже серйозне стоїть на заваді, коли ти, звичайно така акуратна, тепер наче одмінила свою натуру. Я вже написала мамі тиждень тому, і коли через тиждень не матиму відповіді, то буду телеграфувати, бо далі вже не можу витримати сеї непевності й тривоги за всіх вас. Не годилось би, справді, так мовчати, бо хоч і говориться pas de nouvelles – bonnes nouvelles, але кожен говорить ce тільки іншим, а ніколи самому собі… Тільки з того факту, що мені стали посилати «Раду», я догадуюсь, що се ти про мене подумала.
Мої nouvelles поки що такі: я вже нарешті виспалась після препоганої подорожі, зробила тижнів 3 тому аналіз, і показалося, що нефритичний стан уже минув… Але важу я на 10 к[ілограмів] менше, ніж звичайно важила (тепер всього 48,7 к[ілограма], себто менше 3 п[удів]), і t° хоча ліпша, ніж була дома, а все ще перебігає через 37, увечері переважно 37,2, але вище 37,5 вже не буває. З огляду на мою «эфирность» лікар посадив мене на «усиленное питание» та на риб’ячий жир, і вже мені встигло остобісіти і те, і друге. «Питаться» то вже буду, але жир – сяк-так доп’ю одну оцю пляшку та й дам собі відпочинок, бо мені той жир труїть усі ранки до полудня, одбивається, мутить, хай йому цур! Навіть на нерви впливає – я ще звечора зо страхом думаю про завтрашній ранок. Не думаю навіть, щоб се було корисно.
Мені, безперечно, корисна оця погода, що тут стоїть: ясно, тепло (тепер пишу надворі, в одній сукні, і то не найтеплішій, і мені гаряче навіть), дощ був тільки двічі (дві ночі підряд), холоднувато було днів 3 – 4 (не підряд), так що треба було сидіти в пальто, а то все «олімпійська погода». Сором буде не поправитись. Та я вже й тепер, здається, понравилась, і поправилась би ще й не так, якби ви мене не мучили мовчанням.
Лілеєнько, любая, золотая, напиши мені хоч слово! Міцно цілую тебе і Михаля.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 422 – 423.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 636 – 637.
Подається за автографом (ф. 2, № 428).