18.12.1912 р. До матері
Гелуан | 5.XII.1912 |
Люба мамочко!
Що ж се значить, що ні ти, ні Ліля не обізвались до мене досі ані словом? Уже місяць, як я тут, і зараз по приїзді послала тобі телеграму, потім картку, довгий лист і знов картку, і на все це ні слова відповіді. Невже ні ти, ні Ліля нічого того не одержали? Але в тім разі дивно, що мене ніхто не запитав, «или я жива, или я здорова». Адреса ж моя заздалегідь була відома (Égypte, Hélouân, «Villa Tewfik»). I «Р[ідний] кр[ай]» я вже давно не бачу, а Кл[ьоня] пише, що і там він його не одержує. Чи не трапилось чого прикрого у нас в родині? То вже ліпше і се написати, бо про лиху річ відомість завжди доходить, часом зовсім несподівано і з грубих рук, і тоді вона ще тяжче вражає. Не бійся мене стурбувати, бо я вже й так турбуюся і не думаю, щоб се було мені на користь. Якби не се, то було б мені тут непогано: погода чудова (раз тільки йшов дощ), я, здається, поправляюсь, одна біда, що примушують їсти багато, бо в мене тепер 25 фунтів не стає до моєї звичайної ваги, а тут сьому надають велике значення. Я, зрештою, думаю, що «не в коня корм»… Нетерпляче жду звістки від тебе. Міцно цілую тебе.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 421 – 422.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 61 – 62.
Подається за автографом (ф. 2, № 255).