Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

27.08.1904 р. До О. Ю. Кобилянської

Зелений Гай 14 – 27/VIII 1904, Зелений Гай

Хтось знов запізнився з листом до когось любого, а навіть вже був написав раз половину листа, тільки не випало скінчити, то так лист і змарнувався, бо комусь вже відпала охота його кінчати, ліпше вже другого напише. Хтось взагалі мало писав літом, бо лінувався. Було в нас багато людей, багато гулянок, балачок, дискусій, і так якось час минав без толку, хоча і досить приємно.

Тепер вже інакше. Ліля і її дві товаришки, що гостювали і вчились до іспиту в нас ціле літо, виїхали вже до Петербурга складати державні іспити. Квітка виїхав на Кавказ, пробувши тут 1½ місяці почасти з родиною, почасти сам. Тьотя Саша давно вже поїхала на весілля до старшого сина і тепер сидить вдома з сином і з невісткою, а молодший її син (Тося) поїхав оце з моєю мамою і з Оксаною до містечка Опішного студіювати народний гончарський промисел, – всі вони сьогодні або завтра вернуться.

Тим часом ми тут живемо втрьох: п. Кривинюк (він у нас перебуває вакації), Дора і я. Дора собі так «час проводить», як звичайно школярка на вакаціях, дуже поправилась по іспитах і по тифусі; виросла і розцвіла неабияк. П[ан] Кривинюк вчиться і ладиться до від’їзду, а хтось розпочав уже писанину всяку, ну, і «фабрику листів», нарешті, – чей же, сей академічний рік буде нормальніший від минулого.

Хтось хоче написати на конкурс «Киевской старины» оповідання (термін конкурсу 1 октября ст. ст.) – може, і хтось написав би? Чи хтось бідненький ще не може тепер? А потім хтось хоче і драму написати на конкурс Карпенка-Карого. Як не виграє конкурсів, то все зможе щось за ті твори заробити, коли вони не вийдуть зовсім кепські, бо десь їх можна буде пристроїти до журналу і на сцену. Ну, ще побачим, як там буде, а тим часом хтось мусить добре насталити перо і працювати так, що аж ну! Хтось за минулий рік заробив тільки 175 p., a за цей рік хоче більше, бо, відай, буде треба. От з осені Оксана наша має їхати за кордон на техніку (з курсів жіночих в Петербурзі її виключено з поводу quasi політичної «історії»), то, значить, родинні видатки збільшаться, а хтось таки хоче знов їхати на Кавказ і разом з тим не хоче, проти нормального, обтяжувати родинного бюджету, отже, нехай постарається заробити. Впрочім, то комусь не біда, аби мав спосіб, то заробить з охотою.

Хтось тепер на здоров’я мається не зле, хоча застуджувався разів з 5 за літо і тоді кашляв (разів два щось і на кров було подібне), але все-таки почувається досить міцним і своїм здоров’ям не журиться, тільки зиму ще таки боїться в Києві перебувати, та й з інших причин не має до того великої охоти. На Кавказі хтось сеї зими врядиться ліпше, бо не буде мати клопоту з урядженням, – мати п. Квітки поїхала з ним туди на мешкання стале і запрошувала когось мешкати у неї, то хтось буде платити їй за утримання (вона дуже добра господиня), а сам не потребуватиме відбирати собі часу на хатній клопіт і могтиме далеко більше заробити літературою, ніж минулої зими, і буде комусь добре. Зрештою, як хтось урядиться на зиму, того детально ще й сам тепер не знає, а як буде знати сам, то й комусь напише. Міг би немало і тепер написати про всякі плани і питання, але то все скомпліковане і довге, а хтось не має сьогодні багато часу, нехай іншим разом. Хтось от ще має цілу пачку коректи зробити – се вже, нарешті, кінчається те друкування моїх віршів у Києві.

Боже, як мені вже ся книжка обридла, аж бачити її не можу! А тут ще й прав коректу!

Як же мається мій хтось, мій хтосічок любий? Хтось не вірить, що хтосічок вже «ніколи не буде здоров, як горішок», – ні, хтосічок буде, буде! От якби хтось до когось міг приїхати на Кавказ, то би хтось когось напевне викорував, хтось би міг! А може, хтось приїде?

Хтось просить поздоровити чиюсь родину. П[ан] Кривинюк і Дора когось вітають.

А хтось когось любить, дуже любить.

Хтось


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 109 – 110.

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 299.

Подається за автографом (ф. 14, № 915).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 731 – 733. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.

На весілля до старшого сина – Тобто до Павла Шимановського.

Опішня – селище міського типу на Полтавщині. З XVIII ст. тут розвивається гончарство, килимарство, народна вишивка.

На конкурс «Киевской старины»Леся Українка мала намір подати на щорічний конкурс журналу «Киевская старина» оповідання «Приязнь», але не завершила його вчасно і участі у конкурсі не брала (див. лист до матері від 6 (19) лютого 1905 р.). Це оповідання (власне, повість) була надрукована пізніше в журналі «Киевская старина», 1905, кн. 10, с. 11 – 72).

На конкурс Карпенка-Карого – Збереглися два рукописні уривки драм із народного життя: незавершена сцена «В хаті у Дімни Грачихи» (ф. 2, № 865) і план драми «Бондарівна» (ф. 2, № 862). Ймовірно, одна з них призначалася на конкурс І. К. Карпенка-Карого.

Як мені вже ся книжка обридла – Леся Українка обурювалася вилученням царською цензурою з рукопису другого видання її книжки «На крилах пісень» ряду кращих творів.