20.11.1897 р. До Л. М. Драгоманової-Шишманової

Бедненькая моя толстенькая Лидочка!

Не думай, що я хотіла prendre ma revanche і через те мовчала, «это случилось по случаю, случившемуся совершенно случайно» – joli pléonasme, quoi! – просто так, не писалось. За се ти не маєш права сердитись, бо… ти знаєш.

Папа жалувався мені в листі, що з вас ніхто не писав по виїзді з Росії, – що се значить?

Писали мені наші, ніби Л[юдмила] Мих[айлівна] хотіла прислати Зорю в Росію, – як і коли се мало статись і через що? Напиши мені про сі діла, бо, може, твоїй мамі неприятно говорить про се – вона чогось не любить сеї теми. Напиши теж, чи Л[юдмила] М[ихайлівна] знає про смерть Н. В. Ковалевського, певне, знає, коли не через Росію, то через Галичину, де ся звістка мусила голосно обізватись. Я нічого не писала Л. М. з поводу сього, бо для мене се дуже тяжка тема, і я не хотіла бути такою messagère de la mort для других, якою була для мене мимоволі тьотя Єля. Вона мені написала про се ex abrupto, як про річ мені відому, і се мене просто мало з ума не звело.

Се може служити міркою, наскільки у мене менше тепер сили відпору, ніж було в Софії. Мені здавалось, що там я не тратила фізичної і моральної енергії навіть з найтяжчі часи, а тут я дійшла до такого стану, що лягала в городських скверах, сливе на вулиці, від нападів морочення голови… чистий скандал! Впрочем, так чи інакше я все-таки і тут справилась з собою і думаю, що надалі буду поводитись tout à fait comme il faut, a то стоїть тільки дать волю своїм нервам, то так і не оглянешся, як попадеш в неврастеніки чи істерички – цур йому! Changeons de thème.

Чому Ваша милость не була ласкава привезти мені Бай-Ганю? Здається, я виразно об тім просила? A propos, що за скандали там у вас були з поводу похорон Конст[антино]ва? По нашим газетам якось не можна було толку добратись. Здається, діло про се убійство стало в Софії такою ж cause célèbre, як діла Белчева і Стамбулова, – сторонка все-таки у вас! Бухнуть в людину з-за кутка, положить на місці, самому дременуть в гори, і слід простиг, – l’affaire d’un instant!..

Що там Ваня в Києві «наворожив» – наші всі очаровані ним, просто без ума від нього! Міка теж a fait une forte impression своїми очима і своєю серйозністю. Про тебе і Раду не буду нічого писать, щоб не портить вас.

10/XI. Мені перебила писання одна неприємність. У мене були тут одні знайомі, що здавались мені милими і навіть інтересними людьми, позавчора сі «милі, інтересні люди» m’ont fait avaler une fameuse grenouille!

Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 398 – 399.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 192.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 410 – 411. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

я виразно об тім просила – в листі до сестри Ольги з 11.09.1897 р. Леся Українка цікавилась цією книгою А.Константинова.

діло про се убійство – болгарський письменник Алеко Константинов загинув від рук найманих убивць 11.05.1897 р.

Белчев А. – міністр фінансів в уряді Стамболова. 1895 р. загинув у результаті замаху.