9.07.1891 р. До матері
Євпаторія |
Люба мамочко!
От приїхала вчора увечері до мене кна-кна! Я її стріла на пристані і запровадила до хати своєї. Тепер ми думаємо, як то нам бути далі: чи мені зоставатися тут на другий місяць (як зважили було з тобою), чи переїхати на южний берег після 10 іюля, чи, може, ще яку іншу комбінацію придумувати? Діло в тім, що мені, звісно, ліпше пересуватися з Євпаторії при помочі Миші, аніж самій, але ж Миша ніяк не може бути тут до 10-го. Отже, пришли мені остаточну резолюцію сії справи.
Дуже мені шкода, що твій лист уже не застав Миші в Чернігові, а через те, не читавши твоїх рад, поїхав у Бахчисарай і не був на порогах. Ну, врешті, се ще не біда. Межи Севастополем і Євпаторією кна-кну вчистив дощ страшенний; тут остатніми часами переходили дощі, але не затяжні, а так, громові, година-дві – і знов ясне небо. Сьогодні смалить. Кна-кна ще не купається, бо в неї зуб болить, але се, певне, хутко пройде. Вона зовсім забракувала лижі і спосіб їзди на них, чого я від неї ніяк не сподівалась.
Я страх рада, що вона приїхала, і стараюсь не заглядати в прийдешність, коли знов зостануся сама. Миша чимало здивувався, не заставши Пуца зо мною, але коли я йому розказала, як тут Пуц гинув, то вже й перестав дивуватись. Була наша молодая (кна-кна) і в Чуфут-Кале і в Балаклаві, в обидва міста ходила пішки (!!). Я б хотіла, щоб Миша дочекався тут мого переїзду на юг, а то він так і не побачить южного найкращого Криму. Євпаторія йому сподобалася, власне, євпаторійське море, врешті, про свої подорожні враження, певне, він сам напише.
Тішуся я, що вдома все гаразд, сподіваюся, що Дроздові бойові рани досі вже загоїлись. Однак, як бачу, «закордонні брати» завзяті! Чи ще не знаєш адреси кна-кон віденських? Я б могла де про що написати до них.
Я тепер потроху вже починаю уліти писать, чую, що вже наступає знову мій неудержимий улітний період, отже, значить, писатиму. Чи ти улітиш, чи ні? Може, тебе так замучила малина, клубника, тигри-негри і лиси, що вже й не до уліт? Сподіваюсь, що досі ти вже одержала всі три мої листи, я твоїх два одержала, вони звичайно приходять сюди на п’ятий день. Гроші (ти пишеш, що вислала) я сподіваюсь получити з другою поштою, під сю вже не поспіли, врешті, я ще трохи маю грошей, аби який час обійтися. Бувай здоровенька i прости, ще лист якийсь безпутний, – дуже гаряче!
Твоя Леся
Пуца, Уксуса і Дрозда, а надто Кахоточку-голубочку, татаренятко любе моє, щиро цілую і пригортаю і ще бахчисарайську нову сумку обіцяю.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 93 – 94.
Вперше надруковано у виданні: Твори в 5-и т., т. 5, с. 53 – 54.
Подається за автографом (ф. 2, № 138).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 143 – 144. Є одне істотне різночитання з виданням 1978 р.
Рік встановлено за змістом.
Була наша молодая (кна-кна) в Чуфут-Кале і в Балаклаві, в обидва міста ходила пішки – у виданні 1978 р. слово в дужках пропущене, і тому зміст виходив такий, що це Ольга так подорожувала. У виданні Ольги Косач-Кривинюк (с. 144) це слово вміщене, і смисл відновлено: що це Михайло ходив пішки до Чуфут-Кале (мабуть, з Бахчисараю) і до Балаклави (з Севастополя).
Закордонні брати – сини І. Франка Андрій, Тарас і Петро, які гостювали в с. Колодяжному у Косачів.