Пан народовець
Леся Українка
Варіанти тексту
|
||
Ось послухайте, Іванцю,
я ж добра вам жичу,
я надумав видавати
часопись мужичу…
Не мужичу, ні, «людову»,
вибачте на слові,
там я буду боронити
справи народові.
Нащо вам здалася тая
мудра політика,
тільки часу марнування –
сварка, біятика.
Хай пани ідуть до Думи
голову сушити,
я вам справи господарські
поможу рішити.
Я навчу вас, як гноїти
землю для пшениці.
Кажете, землі немає?
То пусте, дрібниці!
Розкажу вам, як де в світі
сіно косять люде…
В вас немає сіножаті?
Ет, якось-то буде!
Розкажу вам, як худобу
треба випасати…
Вам не стало пасовиська?
Чи ж на те вважати?
Ну, навчу вас, як належить
пильнувати ліса…
Ви не маєте вже ліса?
Отуди до біса!
То хіба навчу сушити
вікове болото…
Як? Не маєте й болота?
No, to mniejsza о to!
Але ж слухайте, коханку,
я ж добра вам жичу!
Хоч спаліте, а купіте
часопись мужичу.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 337 – 338.
Вперше надруковано в журн. «Шершень», 1906, № 16, стор. 8, під псевдонімом «Лука».
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 658. В автографі закреслена друга строфа (щоб її побачити, клацніть кнопку «Автограф»).
Подається за першодруком.
Пропуск другої строфи пом’якшує характеристику діяча саме як польського пана : «людовий» по польськи – це те, що по українськи «народний», а «народовий» – «національний».