«Ой не зникли золотії терни…»

Леся Українка

Ой не зникли золотії терни,

тільки почорніли,

ой не всохли кривавії квіти,

тільки помарніли.

Зійди, сонце, під моє віконце

та й засвіти ясно,

позолоти мої чорні терни,

нехай буде красно.

Загорися ти, моє серденько,

запалай пожаром.

Коли ношу кривавії квіти,

нехай же недаром!

2.11.1904

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 315.

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, с. 22.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.