Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

04.1890 р. До брата Михайла

Квітень 1890 р. Колодяжне

Которогось там марта

І дев’яностий рік!

Сьогодні дням і числам

Я загубила лік.

Михайлику мій любий!

Я зважила собі

Сьогодні написати

У віршах лист тобі.

Перо й чорнило маю,

Натхнення лиш нема!

А надо мною муза

Стоїть, як стовп, німа.

В лихім гуморі муза

Так само, як і я, –

Прив’язана за ногу

Фантазія моя.

Ба, що ж робить! не всім же

На світі вільним буть,

Століття люди б’ються,

Щоб воленьки здобуть!..

Коли ж принципіально

Питання розібрать,

То видно, що не варто

Над ним і сумувать.

Філософи новітні –

Ти, я та пан Максим –

Давно вже порішили

З питанням мудрим сим.

На чім тоді ми стали,

Ти знаєш сам здоров.

Отож нема потреби

Про те казати знов.

Коли мені поможе

Аполло, ясний бог,

Зложу я на сю тему

Чудовий «тріалог».

Вернусь на грунт «реальний»,

До ближчих, власних справ:

Учора мене папа

Як слід у шори вбрав!

Вночі тепер сплю мало

А ледве сліз не ллю,

А вдень зо всеї сили

Об землю лихом б’ю.

Могла б про «сміх крізь сльози»

Згадати я при сім,

Але вже сяя тема

Давно обридла всім!..

Але переконання

Я здобула святе:

З принципів трьох найкращий

Єсть принцип – Liberte.

Тепера справоздання

З життя свого здаю:

Приїхавши, я три дні

Жила, як у раю.

Три дні мені ні в чому

Ніхто не заважав,

Була собі я вільна

Від всяких прикрих справ.

Тепер мені здається,

Що то було у сні!

Тепер мені настали

Години навісні…

Еге ж! Переписала

Я Гейнові пісні,

Сиділа, як заклята,

Над ними я три дні.

Вже можу я сказати:

Grace a Dieu c’est fini!

Бо вже та переписка

Увірилась мені.

Тепера буду мучить

Альфреда де Мюссе

І як поможуть музи,

То подолаю все.

Перекладу найперше

Елегію «Lucie»,

Там «Le mie prigioni»,

А там і «Ночі» всі.

Помучитись прийдеться

З усім тим не на жарт,

Але ж «козацька слава»

Теж чого-небудь варт!..

Коли ж на мене прийде

Годинонька така,

То мушу написати

Що-небудь для «Дзвінка».

Ну, як же там «Плеяда»,

Як справи йдуть у нас?

Чи «Музи співодайні»

Навідують там вас?

Чи будеш ти писати

«Нечімнеє» своє?

А може, воно досі

Написане вже є?

Conseil legislatif наш –

Чи він вже де збиравсь?

І як там делегат наш

На йому пописавсь?

Однак про сеє довго

Прийшлося би писать;

Вже до твого приїзду

Прийдеться підождать.

Коли ви там зберетесь,

То там судіть-рядіть,

Для нашого видання

Обложку встановіть.

Вже мушу я кінчати,

Вже годі віршувать,

Бо починає теми

Для віршів бракувать.

Прости за schlechte Versen

Без толку, без пуття –

Тепер моє писання

Таке, як і життя.

Коли ти жірондистів

Побачиш наших де,

Скажи їм, що усіх їх

Віта Charlotte Corde!

Тепер, мій любий брате,

Мій друже, прощавай

Та з Києва додому

Хутенько прибувай.

Твоя сестра Леся

P. S.

A ти знаєш, що недавно

Оце я утяла?

Die arme Sünderblume

Таки перемогла!

Епілог

…Але вже годі мі співать, –

Позаяк музи співодайні

Не хтять натхнення мі вспирать.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 54 – 58.

Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, № 8, с. 246 – 249.

Автограф не зберігся. Подається за першодруком.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 111 – 113. Є одне істотне різночитання: рядок «Чи він вже де збиравсь?» у виданні 1978 р. читається «Чи він вже не зібравсь?» Мені здається, перший варіант правильніший.

Весною 1890 р. Леся Українка була два місяці прикута до ліжка «липкими кайданами» у Колодяжному, куди вона повернулася з Києва 22 (10) березня, але знаходила силу волі для жартів, про що свідчить цей віршований лист до брата. Датується на підставі перших рядків листа.

«Ночі» – поезія Альфреда де Мюссе.

«Дзвінок» – український двотижневий ілюстрований журнал для дітей та юнацтва. Леся Українка опублікувала в ньому ряд творів.

«Музи співодайні» – вислів із пародії В, Самійленка на вірші галицьких поетів. Гумористичний вірш, вислови з якого любили вживати в родині Косачів, В. Самійленко написав експромтом на прохання членів «Плеяди»:

Бажання ваше узглядняю

І вірші нехотя пишу.

О що ж я тут співати маю

У легко окриленім віршу?..

…Усе то теми дуже файні,

Але вже годі мі співать,

Позаяк музи співодайні

Не хтять натхненням мя вспирать.

«Нечімнеє» – під такою назвою М. Косач мав написати оповідання. Нечімне – урочище з глибоким озером, яке відвідала Леся Українка, знаходиться за 25 кілометрів від села Колодяжного. Тепер – урочище «Лісова пісня». Отже, якісь літературні плани, пов’язані з цим урочищем, існували уже в 1890 р. і були знайшли свою форму у драмі-феєрії «Лісова пісня» (1911 р.).

Жірондисти – політична партія часів французької буржуазної революції кінця XVIII ст.

Корде Шарлотта (1768 – 1793) – учасниця руху жірондистів. 13 липня 1793 р. під час французької революції вбила Марата. За вироком революційного трибуналу страчена на гільйотині. Тема жірондістського руху і надалі привертала увагу Лесі Українки, що засвідчено поезією «Ангел помсти» (1896) та діалогом «Три хвилини» (1905).